№8

РОЗДІЛ №1: "ПЕРША ЛЮДИНА".
Вже не одну тисячу років людство задається питанням про початок історії свого існування. В цьому розділі ми опустимо подробиці створення та розвиток Всесвіту, і перейдемо безпосередньо до появи "життя". Коли планета Земля достатньо охолола і на ній з'явилася вода, потроху почали формуватися мікроскопічні організми. Ці організми не мали нічого спільного з тим, що ми маємо зараз. Поступово вони еволюціонували у істот, що нагадували риб, якими ми їх бачимо. Це зайняло багато часу, та в один день одна така риба вийшла з води. За деякий час вона звикла до нових умов, навчилася дихати та повзати. Тоді відклала ікру, та згодом померла. Створіння, що з'явилися після неї, вже швидше пристосовувалися до життя на поверхні. Відростили руки та ноги, замість плавників.
Хоча таке траплялося на усій території планети, не всі створіння, що змогли еволюціонувати, вижили. Потрібно було продовжувати розвиток і вигадувати нові способи, щоби вижити в умовах, що постійно змінювалися. З усіх риб, що вийшли на поверхню, вижили лише дві. Інші просто не змогли пристосуватися. За кілька поколінь та сотень років еволюції, з'явилися створіння, схожі на людей, якими вони є зараз. Але зі своїми особливостями.
Перша жінка мала зябра та перетинки між пальцями рук. А з її спини стирчав великий плавник, наче в акули. Хоча точно невідомо, від якої конкретно риби вона походила. Вона називала себе Ліліт. У цей же час, на іншому боці Землі, інша риба навчилася ходити. І він пішов відкривати для себе новий світ. Аж допоки не зустрів істоту, схожу на нього самого, але протилежної статі. Вони не закохалися. Це був звичайний інстинкт виживання. Вони проводили багато часу разом, і щоби якось спілкуватися, видавали різні звуки. Повторювали дії та звуки один одного. А тоді в них з'явилися діти. І з кожним новим поколінням, ці істоти ставали все більш схожими на людей. Поступово вони розвивалися, створювали сім'ї, будували міста...
А потім усю Землю затопило. Досі невідомо, була це випадковість, чи може потоп був пов'язаний з активністю Місяця. Тоді більшість людей загинуло.

РОЗДІЛ №2: "ДУШІ ТА ГРІХИ. ОПИС".
Людські душі мають вигляд маленьких сфер, що обертаються з великою швидкістю. Природа цих сфер повністю невідома, але є теорія, що душі створені з тої самої енергії, яка колись спровокувала Великий Вибух. Вони видимі лише в мертвих людей, або тих, хто уклав угоду з демоном. У першому випадку, душу бачать лише потойбічні істоти. У другому – тільки один конкретний демон. Сфери бувають різних кольорів, в залежності від найбільш вираженого гріха. Нижче наведено список гріхів, та кольорів душ, відповідно до них.
ГОРДІСТЬ – фіолетовий; ЗАЗДРІСТЬ – зелений; ГНІВ – червоний; ЛІНЬ – блакитний; ЖАДІБНІСТЬ – жовтий; ОБЖЕРЛИВІСТЬ – помаранчевий; ХТИВІСТЬ – рожевий.
Одразу після народження, душа людини не має в собі гріха та кольору. Вони починають розвиватися з шести років. Спостерігаючи за поведінкою людей, можна легко визначити, який гріх в них основний. Людина не може мати лише один гріх. Зазвичай є ще два–три додаткові, менш виражені. Основний гріх визначає поведінку людини, колір душі та її вартість. Вартість душі у людських грошах постійно змінюється, відповідно, до курсу. Але найдорожчі гріхи – це ОБЖЕРЛИВІСТЬ та ХТИВІСТЬ. Оскільки ці гріхи не є природними. Вони з'явилися пізніше за інші. І зараз вони найменш поширені, порівняно з іншими п'ятьма. ГНІВ – найдешевший гріх, бо це по суті, звичайна емоція, яка є в усіх людей.

РОЗДІЛ №3: "СТВОРЕННЯ ТА РОЗПОДІЛ ПЕКЛА".
Коли люди помирають, їхні душі виходять з тіла та майже одразу потрапляють до Пекла. Вони не затримуються ні на які дев'ять днів, чи навіть на годину. Пекло існує майже так само давно, як і Всесвіт. Але до появи життя воно було порожнім.
Коли Ліліт та Люцифер померли та переродилися там, вони розділили Пекло на чотири рівні.
ПЕРШИЙ РІВЕНЬ – пустеля. Найбезпечніший рівень з усіх. Туди потрапляють люди, що не грішили за життя, або грішили дуже мало. На цьому рівні нічого немає. Його площа майже безкрайня. Навіть ті, хто потрапили туди одночасно, ніколи не зустрінуться. Рівень впливає на людську душу, змушуючи її іти дивним, невідомим маршрутом. І врешті решт усі, хто з'являються в одному місці, розходяться в різні сторони. Спочатку вони навіть цього не усвідомлюють. А потім поступово божеволіють та врешті решт просто зникають, не залишаючи нічого після себе.
ДРУГИЙ РІВЕНЬ – вогонь. Це те, що смертні уявляють, коли говорять про Пекло. Майже усі після смерті потрапляють сюди. В залежності від кольору душі, тобто гріха, людей можуть розривати, різати, давити... Потрапляючи до Пекла, навколо душі з'являється напівпрозора оболонка, що має вигляд людини, якою вона була за життя. Ця оболонка не може ні з чим взаємодіяти, але може відчувати, коли з нею взаємодіють демони, обов'язок яких – карати грішників. Цей рівень є суцільним. Він не розділений на якісь "кола", чи "кільця", як вважають смертні. Різниця тільки у способі покарання, і то, бувають виключення. В більшості випадків, покарання залежить від бажання демона, що його виконує.
Самостійно звідти неможливо вибратися. Існує лише маленький шанс на порятунок. Демони з третього рівня, що є керівниками різних відділів іноді піднімаються на другий рівень, щоби знайти собі підлеглих. І якщо вони оберуть когось – заберуть цю душу до себе. І вона буде зобов'язана, щоб не сталося, виконувати їхні доручення. Інакше її повернуть на другий рівень, і більше ніколи звідти не витягнуть. Або може бути ще гірше, але про це трохи згодом. Загалом другий рівень майже такий, яким його уявляють.
Так само, як усі інші, другий рівень немає конкретного розміру. Тому навіть якщо усі люди в одну мить загинуть, їх не відправлять на інші рівні, чи кудись ще.
ТРЕТІЙ РІВЕНЬ – банк. Місцеві демони відповідають за контракти з людьми та отримання їхніх душ. Коли людина бажає чогось достатньо сильно, керівники отримують повідомлення з даними про людину, її бажання та місце знаходження. Туди відправляється вільний демон та укладає зі смертним письмову угоду. Після цього за встановлений термін, він має виконати бажання людини. Далі існує два варіанти розвитку подій:
Якщо усе вийшло і людина отримала те, що побажала, після закінчення терміну дії договору, демон має прийти та забрати її душу. Душа з маленької сфери перетворюється на коштовний камінь, який можна обміняти або на людські гроші, відповідно до курсу, або на деяку кількість інших душ, гріх яких є дешевшим. Наприклад, одну рожеву душу можна обміняти на десять заздрісних. Але курс обміну душ між собою постійно змінюється, так само, як і курс для обміну душ на людські гроші. Наприклад, для тривалого життя у людському світі, для кращого виконання потреб клієнта. Тут також можна позичити душі, якщо попередньо обговорити це з тим, хто цю душу отримав. Демони іноді позичають один одному частину або весь прибуток від одної душі.
Але якщо людина не отримала те, чого хотіла, між нею та демоном з яким вона уклала угоду, не виникне зв'язок. Тоді душа просто потрапить на Другий Рівень. Після цього в демона буде шість днів, щоби укласти інший контракт, інакше його "звільнять" та повернуть на Другий Рівень. Але якщо між людиною та демоном з'явиться не той зв'язок, що мав би, контракт скасують. Душа людини потрапить на Другий Рівень, а демона, що не впорався зі своїм завданням, відправлять на останній, Четвертий Рівень.
ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ – звалище. Про цей рівень мало що відомо, тому що звідти ніхто не вертався. Він трохи схожий на Перший Рівень тим, що це пустеля, де майже нічого немає. Рівень складається з того, що лишилося від душ та тіл усіх, хто туди коли-небудь потрапляв. Інші рештки плентаються по звалищу та шукають "живі" душі, щоби розірвати їх та зробити подібними до себе. При потраплянні сюди, усі відчуття душі та її оболонки загострюються. Повітря на цьому рівні важке та гірке. Періодично стаються землетруси, які розколюють поверхню рівня, і усе, що знаходиться близько до тріщин, провалюється всередину і зникає.
Усе, що описано вище, стосовно Четвертого Рівня, досі не перевірене на практиці, оскільки ще жодна душа звідти не поверталася...