Частина 13

Так, молоденька учителька трохи не така закостеніла в своїх ідеалах, як педагогиня передпенсійного віку, котра вершить навчальні подвиги на стезі відмерлих чорно-білих ідеалів. Тому першу легше забалакати, збити з думки і розкрутити на високу оцінку. Звісно, цей поділ відносний. Серед пенсіонерок трапляються бадьорі особи, котрі веселим підтюпцем крокують до прогресу, а поміж молодших вчительок зустрічаються ті, в душах яких навіки зацементувались образи провідних світил геніальності (частіше української літератури).

Справжній відмінник повинен знати, що потрібно сказати, а потім — й написати в бланку ЗНО. Вас із класу виштовхають і помідорами закидають, якщо почнете поширюватись про маловідому сторінку життя Лесі Українки і Тараса Шевченка. Їхню буйну молодість, та й не тільки її, а не менш веселі зрілі роки залишимо за страдницькою переробкою біографій і портретів.

Морально твердим педагогиням можна розповідати лише версію із шкільних книжок і ніяк інакше. На питання: «Чи були в Шевченка діти?» потрібно миттєво говорити щиросердне «ні», хоча сучасники подейкували про його романтичні прогулянки під місяцем з дружиною друга Максимовича, а також про його історію кохання, яка містила популярні зараз теги: «різниця у віці», «владний герой і наївна героїня» і «втеча з іншим від благодійника», краще й не затинатись. Нашу вчительку-поборницю світлих образів й удар хватить.

Двійка за розкриття таємних сторін основоположника нової української літератури вам забезпечена. А от молоденька викладачка із задоволенням вислухає історії про дев'ять пасій поета, не потрібно забувати ще й про закоханих панночок, які страждали від нерозділеного кохання до митця. Проте і їй не варто знати про веселенький квартет: Леся Українка, столітнє болгарське вино, дороге ожинове морозиво та вишукані вдяганки.

Так що життя наших дорогих провідників і просвітителів нації було надзвичайно цікавим, інтригуючі подробиці біографії яких зберігаються під грифом «у школі не розповідати». Якщо вже приводимо для прикладу вулкан пристрастей геніїв української літератури, то поговоримо про ще один цікавий нюанс, котрий зможе погіршити табельочок не тільки вам, а й відмінниці. Навіть наша талановита кицюня чекає цього моменту з тремтінням у колінцях і судомами мозку, який буде змушений лихоманково нишпорити у глибинах пам'яті в пошуках правильної відповіді. Це час страждання і поневірянь над аркушем  напарника по халепі.  Але там однаково панує лише чиста білизна або жовтизна (все залежить від кольору листочка, яким вас обдарувала вчителька). Такий вид отримання негативних оцінок називається ЛД або літературний диктант. Не вражає?