Частина 1

Ви очікуєте, що прекрасно підготувалися до підсумкових контрольних робіт, адже буквально вчора захистили першу відмінницю вашого класу від зграї собак. Вашого чудового настрою, здавалось би, ніщо і ніхто не може зіпсувати. Наспівуючи пісеньку, біжите підстрибом до шкільного ґанку в надії от прямо зараз почати покращувати оцінки в табелі.

У мріях підходите до відмінниці зі словами: «Ну, що, мала? Допоможеш мені сьогодні на контрольній з алгебри? Ще ж не отямилася від вчорашнього переляку. Та якби не я …» Гарненьке дівчатко з великими настраханими очима настрочить у подяку відповіді не тільки на ваш варіант, але й на сусідній.

Але сьогодні щось пішло не так. Відмінниця з гордо піднятою головою сама підійшла до вас на перерві.

— Привіт, сонце, – з радістю вітаєтесь, зовсім не очікуючи каверзи.

— Доброго ранку, Коваленку, – вона звисока на вас зиркає, відразу окресливши чіткі рамки у спілкуванні.

— Кицюню, ми ж тепер друзі? Правда ж? Тому даси списати контрольну? – хитра посмішка змією закрадається на вустах.

— Друзі пізнаються в біді, а не в списуванні контрольних, – зарозуміло заявляє невдячна бестія.

— А як же собаки … — затинаєтесь ви і з сумом згадуєте відбиток зубів якоїсь шавки на стегні.

— Коваленку, я тому і підійшла, щоб пояснити тобі ситуацію. Розумієш, я б сама упоралась. Твоє, так зване, геройство мені не потрібне, – відрапортувала відмінниця і почала віддалятися.

Разом з дівчинкою до абсолютного нуля падала надія написати контрольну на відмінно. Захотілося дати урок нахабі, але ж вчасно виплив з пам’яті образ її брата-боксера. Але ця тендітна відмінниця і без брата не тільки б собак відколошматила портфелем, а й будь-якого шкільного хулігана скрутила б у баранячий ріг, тому й суперечити їй зайве.

А вчителі … Підставити її перед викладацьким складом теж не вдасться. Опустить оченята у підлогу, пустить сльозу і тихо видавить з себе: «Коваленко мене вдарив. Падаючи, я випадково зачепила його портфелем, а він у мене дуже важкий. Адже я змушена носити багато книжок, та й без посібників не можу обійтися. Я вибачаюсь.» Тоді в школу, звісно, побіжить не її брат-боксер, а ваші батьки. Хіба ж можна ображати невинне створіння?