Типу опіат. Передмова

Хотілося б мені написати книгу про пережитий досвід, але, боюся, в цьому немає жодної користі. Адже витрачати рік часу для того, щоб визначитися із темпом повістування, відточити навики письма та буквально огранювати текст - ні, надто низький ККД. За цей час ще більше людей не примітять зміну свого емоційного стану, ще більше людей проігнорують тривогу, яка все частіше стала проявлятися і вже, наче безпричинно, все більше людей втратять можливість отримувати задоволення від життя буквально на біологічному рівні. Та й допомогти вдалося б тільки тим, у кого вистачить сил, мотивації та коштів на покупку подібної літератури. Тому цим можна зайнятися пізніше.

Сьогодні ж, у час, коли біля 80% людей, хворих на різної складності депресію не мають можливості отримати належного лікування тільки через те, що не знають як моніторити власний емоційний стан та у яких випадках варто звертатися до психотерапевта. Ось так проблема, на яку в здорових немає часу, а у хворих - сил, зміцнює свої позиції.

Так, не можна сказати скільки саме із 800 000 людей, які помирають внаслідок суїциду кожного року, страждали від депресії, зате однозначно можна стверджувати, що всі 100% були у подавленому чи зміненому стані, й не знали як з ним впоратися, як його побороти.

Мене від перелічених людей нічого не відрізняє. Мені не вдалося впоратися із панічними атаками, які потім перейшли у тривожний розлад, невпроз, депресивний невроз та в кінцевому результаті - депресію. Так само я і не зміг знайти лікаря, який би знав хоча б трохи більше, ніж раз на рік кажуть по телебаченню. Саме тому я взявся за вивчення усієї можливої літератури самотужки.

В той час, як лікарі прописували мені заспокійливе, від якого моє серце назавжди підхопило непостійну аритмію, я слухав лекції провідних спеціалістів у даній галузі й читав усю можливу інформацію тільки для того, щоб впоратися із проблемою. І мені вдалося. Вже шість місяців я вважаю себе переможцем, "вихідцем із депресії". Але не знаю коли саме зможу оступитися і знову поринути у болюче падіння на саме дно, де немає ні надії, ні мрій, ні сил, а тільки бажання померти.

Саме тому, я вирішив, що не зможу вважати себе переможцем доки не знайду людей, яким була б потрібна допомога. Саме цим я зараз займаюся і саме тут я шукаю підтримки від тих, кому не байдуже. Якщо вважаєте, що мій досвід може стати для вас, чи ваших знайомих корисним - перейдіть за посиланням у моєму профілі та підпишіться на блог, у якому я детально поділюся усім тим, що на мою думку може виявитися важливим для кожного.

Дякую за увагу і вибачте, якщо зайняв надто багато часу.