Розділ 39 — про те, чому треба поспішати

Зазвичай розмови Йон-Алена з лікарем крутилися навколо здоров'я вірнопідданих, але ніколи не торкалися шлюбних тем. Іноді Сильван звертався з проханням профінансувати з королівської казни якесь важливе дослідження, і якщо Йон-Ален знаходив його аргументи переконливими, то цілком міг виділити адекватну суму. Задля справедливості слід визнати, що стараннями лікаря в замку майже ніхто ніколи не хворів, тому Сильван і здобув славу хоч і дуже строгого, але розумного і досвідченого цілителя. Нікому б і на думку не спало дорікнути йому в імпульсивності, але сьогодні він проявив абсолютно несподівану рису характеру.

— Ми з вашою радницею будемо чудовою парою… — продовжив він.

— Стривай, — перебив Йон-Ален, — чи не надто ти поспішаєш? Ти вже говорив із Лідією на цю тему? Вона згодна?

— Звичайно, вона погодиться. Я не міг не помітити її щиру симпатію до мене. Але перш ніж з нею говорити, я вирішив заручитися вашою згодою. Нашу з нею розмову я хотів би почати з того, що отримав від вас благословення на цей шлюб.

Зазвичай Йон-Ален цілком прихильно йшов назустріч проханням благословити шлюб своїх найближчих вірнопідданих за наявності взаємної симпатії наречених. Але цього разу в нього чомусь не виникло жодного бажання якимось чином полегшувати Сильвану дорогу до сімейного життя.

— Я визнаю, що діва неймовірно приваблива, але все ж таки вважаю твоє рішення надто поспішним.

— Я маю причини поспішати, — запевнив Сильван. — Для вашого ж блага.

— Для мого блага?

— Так. Ви, мабуть, чули, що замок вважають проклятим, відколи… ем… сталося те, що ви заборонили обговорювати. Можливо, чутки про прокляття далекі від істини, але що як все так і є? Не дарма ж після порушення клятви, даної перед первозданними водами, ніхто не наважується знову виголосити шлюбну клятву біля родового джерела, побоюючись прийняти прокляття на себе. Я ж готовий зробити це першим, ще до того, як ви виконаєте пораду вашої радниці одружитися.

— Якщо твій поспіх пов'язаний лише з тим, щоб уберегти мене від прокляття, можеш не поспішати. Я ще дуже нескоро буду готовий вести наречену до родового джерела.

— Хтозна, як воно буде, — засумнівався Сильван. — Ви чули, що сьогодні до замку прибула перша діва, готова вступити в боротьбу за вашу руку та серце? Подейкують, вона справжня красуня.

Йон-Ален лише посміхнувся. Вчора одна поїхала майже одразу як приїхала. Те саме буде і з цією, щойно хтось із гострих на язик мешканок замку познайомить її з тим, що на неї чекає.

— З моїм шлюбом треба поспішати ще й тому, — не вгавав Сильван, — що ваша радниця, поки вона незаміжня, становить велику небезпеку для наших вельмож. Під час медичного огляду я провів деякі дослідження і можу з упевненістю сказати, що діва — не напівкровка, якою була Беладонна, а чистокровна тайнанка. З тих тайнанських чаклунок, які…

— Маєш на увазі, вона володіє таємничими чарами, проти яких не може встояти жоден чоловік? — знову перебив Йон-Ален.

На щастя, він був упевнений, що сам їм не підвладний. Ще в дитячому віці над усіма членами королівської сім'ї проводять таємний ритуал, що захищає їх від усіх видів несприятливих чарів, і від тайнанських у тому числі. Але, можливо, вони вплинули на самого Сильвана, тому він так і поспішає зі шлюбом?

— На мене, як і на вас, не діють тайнанські чари, — лікар, мабуть, здогадався, яке питання виникло у короля, і поспішив розвіяти підозри, — мій дар цілителя захищає мене від подібних чарів. Але хтось має простежити, щоб Лідія не порушувала спокою інших жителів замку. Щойно я отримаю статус нареченого, зможу подбати про це.

Зібрався контролювати кожен її крок? Вважає, що зможе впоратися з дівою, друге ім'я якої авантюра, здатною без зайвих роздумів кинутися в озеро або погрожувати свічником голому чоловіку, який її переслідує? Хотів би Йон-Ален на це подивитися. Точніше, ні, не хотів би. Чомусь у нього не було жодного бажання спостерігати за поєдинком своєї авантюрної радниці і свого статечного лікаря.

— До того ж, мене непокоять ці небезпечні історії, що передаються з вуст в уста, — сказав Сильван. — Ви чули, що були випадки, коли якусь із найобдарованіших тайнанських дівчаток ще в дитинстві викрадали люди з ордену Темних, щоб виховати її вправною шпигункою? Такі дівчата виростали, нічого не знаючи про тайнанців і не підозрюючи, що належать до їхнього роду. В жодному разі не хочу припускати, що ваша радниця може бути вихованкою Темних. Тоді її просто не прийняла б мантія. Але чому діва заперечує, що вона тайнанка, і виявляє повне незнання інформації про свій рід? Це ще один аргумент на користь того, що за Лідією потрібно приглянути.

Йон-Ален частково був згоден, що його радницю краще тримати в полі зору, але вважав, що чудово впорається з цим сам.

— То я можу отримати ваше благословення на шлюб? — повернувся Сильван до того, з чого почав.

Лікар вважався завидним нареченим: привабливий, зрілий, але не старий, шанований усіма, має солідний достаток. То чому б йому не мати дружину? Це просте запитання так і залишилося поки що без відповіді, бо двері кабінету Йон-Алена раптово відчинилися, і він побачив на порозі… не може бути… брата.

— Мартіне! — не повірив він своїм очам.

Йон-Ален зіскочив зі стільця і ​​кинувся назустріч братові, щоб схопити його в міцні обійми. Як же він скучив! І якою несподіваною стала його поява. Йон-Ален не знав, як швидко враження від подорожей та суворий побут похідного життя вилікують розбите серце брата.

— Який я радий, що ти повернувся! Я боявся, тобі знадобиться більше часу.

— Не міг же я пропустити найцікавіше, — усміхнувся Мартін. — Мій брат зібрався влаштувати відбір наречених. Я теж маю на це подивитися. А раптом тобі знадобиться допомога?