Розділ 32 — про дві новини: одну погану і одну хорошу

— Не знаю, з якої новини починати: з доброї чи поганої, — Нессі вела Ліду коридорами замку до епіцентру подій і вводила в курс справи.

— Виходить, окрім прибуття претендентки, є ще як мінімум дві новини? — здивувалася Ліда.

— Так, — кивнула кучерявою головою помічниця. — І почну все-таки з гарної. Прибула Леонора-Сюзі, дочка пані Сюзі-Леонори. Не дивуйся, що такі схожі імена — це в їхньому роді традиція. Загалом, я хотіла сказати, що прибули вони обидві. Втім, довго їхати їм не довелося. Вони мешкають у столиці. Від їхнього особняка до королівського замку можна й пішки дійти.

Ліді залишалося лише гадати, що з цього гарна новина: що у них схожі імена, що вони живуть поруч або що приїхали відразу обидві, а Нессі тим часом продовжила:

— Вони представниці одного з найвідоміших та найдавніших родів Вавельдори.

— Як і пані Улань зі своєю дочкою?

Та теж хвалилася знатним походженням.

— Так, — Нессі сплеснула руками. — І ось тут ми переходимо до поганої новини. Пані Улань уже встигла поговорити з гостями. Не знаю, що вона їм сказала, але вони обурено зібралися залишити замок.

Влаштувала їм допит і холодний прийом? Тобто поки Ліда організовувала полудень і пригощала ним Фелікса з Лео, в замку встигла розвернутися ціла трагікомедія у двох частинах?

— Не можна сказати, що Леонора-Сюзі має всі чесноти, що вказані в оголошенні, — продовжила Нессі, чим далі тим більше прискорюючи кроки, — мабуть, лише одну — вона вважається красунею, але якщо так далі піде, пані Улань розлякає нам усіх наречених, і це тільки підтвердить чутки про те, що замок проклятий.

Ліда була повністю згодна з Нессі. З цією Улань треба щось робити. Їм потрібно, щоб наречені не розбігалися, а навпаки збігалися. Тут і так стоїть велике питання чи знайдеться дівчина, що повністю відповідатиме всім незвичайним побажанням величності.

Після десятихвилинного забігу коридорами замку Ліда з помічницею, нарешті, опинилися на ґанку. Картина їхньому погляду відкрилася аж ніяк не оптимістична. Через міст у напрямку від замку котилася помпезна карета, яка, як зрозуміла Ліда, везла геть першу претендентку та її матір.

— От тобі й маєш, — з досадою махнула рукою Нессі, — Я сподівалася, ми ще встигнемо їх зупинити.

— Не переймайся, — спробувала заспокоїти її Ліда. — Ці поїхали, приїдуть нові. У панянок з занадто слабкими нервами все одно не багато шансів стати дружиною його величності.

Такого тирана, циніка та любителя їдких жартів витримає лише дівчина із залізною психікою, якій самій палець у рот не клади.

— Давай краще обговоримо майбутній бал, — переключила Ліда думки помічниці в конструктивне русло.

— Бал? — здивувалася та. У неї навіть очі округлилися. З таким виразом обличчя тільки новини про нашестя прибульців вислуховувати. — Знала б ти, як давно у нас не було балів.

— Здогадуюся. З того часу, як зник Софоклос. Чи не так?

— Так, — Нессі зітхнула, — але його величність заборонив згадувати події, які з цим пов'язані.

Заборонив він.

— А нічого, що будь-яка таємниця живе в замку щонайбільше дві години? — Ліда з усмішкою закотила очі.

— Ти вже знаєш, — здогадалася Нессі.

— Знаю і, більше того, вважаю негласну заборону на веселощі — шкідливою та згубною. У нас буде бал!

— Коли? — помічниця засяяла новорічною гірляндою.

— Залежить від того, скільки часу потрібно на підготовку.

— Думаю, місяць, — спантеличено потерла перенісся Нессі.

— А якщо постаратися?

— Тижні два-три.

— А якщо дуже постаратися?

— За сім днів можна вкластися.

Отож. Це вже зовсім інша справа.

Треба віддати Нессі належне. Вона недовго перебувала в шокованому захопленні. Буквально за кілька хвилин нею вже заволоділа жага бурхливої діяльності. Було вирішено використати кабінет Ліди як штаб із підготовки до балу, і робота закипіла. Насамперед потрібно було скласти план дій, а також список тих, кого необхідно залучити до організації. Час летів непомітно, і лише бій дзвона на замковій вежі нагадав, що вже підкрався вечір.

— Восьма, — підрахувала Нессі удари. — Мені вже час. За приписами лікаря о дев'ятій я вже повинна лягти спати.

Ліда, певна річ, відмовляти її не стала. Але десь у глибині душі здивувалася, що навіть Нессі, яка натякала, що не всі приписи аж так неухильно треба виконувати, все ж таки деяких вказівок дотримується. І це вкотре доводило, що Сильван має великий вплив на мешканців замку. Його тут явно побоюються.

Побажавши помічниці доброї ночі, Ліда її відпустила. Проте та зникла ненадовго. Хвилин через десять Нессі знову з'явилася в кабінеті, щоб спантеличити:

— Його величність просив передати, що хоче негайно тебе бачити.

Хм, хотілося б знати, навіщо Ліда знадобилася йому у такий час? Потребує поради? А понаднормові їй заплатять?

— Його величність у своєму кабінеті, — уточнила Нессі. І співчутливо додала: — Страшенно злий.

Ліда вирушила у заданому напрямку з думкою: на кого, цікаво, король гнівається? Саме на неї чи загалом — так би мовити, день не склався.

Кабінет його величності кардинально відрізнявся від кабінету Ліди. Рази у два більший, і на цьому його переваги закінчувалися. Він був схожий на кабінет будь-якого владного боса: дорогі меблі, що підкреслюють статус, і планування, що показує, хто тут головний. Жодної тобі софи, де можна було б затишно розмістити відвідувачів. Королівський стіл і ошатний високий стілець, здавалося, височіли над іншими деталями інтер'єру.

І на цьому ошатному стільці поважно сидів господар володінь. І так, вигляд у нього був досить грізний, хоча більше підійшло б слово — уїдливий. Його ліва брова, яка була вигнута вгору несиметрично правій, наводила на думку, що він як завжди задумав якусь каверзу.

— Добрий вечір, — привіталася Ліда.

— Чи справді він добрий? — засумнівався тиран.

Похмура саркастичність, як не дивно, посилювала його харизму. І безсовісно давлячи своєю харизмою, він запропонував Ліді крісло. Дочекався, поки вона сіла, і заявив: