Розділ 30 — про смачну та здорову їжу

Стереотипи малюють шеф-кухарів повненькими життєрадісними добряками, яскравими і помітними у будь-якій обстановці. Саме таким представника цієї славної професії уявляла і Ліда, але Флоренс виявився володарем абсолютно пересічної зовнішності. У нього все було виключно середньостатистичним: і зріст, і комплекція, і риси обличчя. Ліда не змогла б виділити жодної деталі, яка відразу впала б їй у очі.

Він чемно привітався і слухняно зайняв місце на софі, прийнявши абсолютно середньостатистичну позу. Ліда сіла у протилежний куточок софи і приготувалася вислухати історію Флоренса. Як вона вже встигла помітити, тут у кожного мешканця замку своя таємниця, свої дрібні секретики, свої скелети в шафі, і шеф-кухар, мабуть, не виняток, а тому розмова навряд чи буде короткою. Однак Флоренсу вдалося сформулювати ціль візиту однією фразою.

— Я прийшов за приправою.

Всього-на-всього?

— Попередній радник давав мені особливу спецію, яка робила будь-яку страву неперевершеною на смак. На жаль, запас давно вичерпався. Але тепер, коли у нас з'явився новий радник, смію я сподіватися на нову порцію приправи?

Виходить, до зникнення Софоклоса страви тут були набагато апетитнішими? І все завдяки чудодійній універсальній спеції? Сам собою напрошувався логічний ланцюжок: особливі фарби, особливе чорнило, а тепер ще й особлива приправа. А чи не робилося це все з дива тайнанських лісів, яке Софоклос назвав пані Фукцією?

Цікаво, які ще секрети таїть екзотична папороть, і як би Ліді до цих секретів дістатися? Згадалося, що один з найнезвичайніших фоліантів Софоклоса називався “Кулінарна книга пані Беладонни”. Чи не в цій книзі в зашифрованому вигляді зберігаються рецепти всіх цих чорнил, фарб і приправ? Можливо, автором кулінарної книги є якраз та сама Беладонна, яка згодом втекла з Софоклосом. І якщо вона справді тайнанка, як вважає Інеса, то не дивно, що вона мала знання про секретні властивості тайнанської рослини.

Чи вдасться Ліді розшифрувати її записи? Може й вдасться, але на це потрібен час. Однак проблему шеф-кухаря можна вирішити тут і зараз.

— Поки я не можу дати вам приправу, про яку ви просите, — відповіла Ліда Флоренсу. — Але я дам вам дещо набагато краще. Це рецепти приправ та страв, які зроблять меню різноманітнішим, колоритнішим та смачнішим. Почнемо з оладок з чорницею, які можна подати вже сьогодні на полудень.

Ліда посадила Флоренса за свій письмовий стіл, дала папір і перо з чорнилами і надиктувала рецепт з усіма подробицями та деталями, щоб гарантовано все вдалося.

Він старанно записував, часом дещо уточнюючи, і Ліді здавалося, що шикарний полудень — питання вже вирішене, але під кінець Флоренс обережно видав:

— Я зобов'язаний готувати лише те, що схвалить наш лікар. А цей рецепт, боюся, схвалення не отримає. Сильван вважає, що здорова їжа повинна бути помірно теплою і в міру вологою, при цьому дрібно порубаною, перетертою, товченою, щоб досягти повного перемішування всіх складових.

Угу, нехай сам таке їсть.

— Не турбуйтеся, Флоренсе, сміливо готуйте полудень за цим рецептом. А лікаря я беру на себе.

Флоренс виказав першу за час розмови не середньостатистичну емоцію — боязко усміхнувся.

— Тоді мені треба поспішати.

Захопивши аркуш із рецептом, він поспішно подався у свої кухарські володіння.

Емі зайшла в салон-ательє жіночого одягу надвечір. Хазяйка салону, пишна рожевощока модистка Лайла була зайнята іншою клієнткою, і Емі вирішила пройтися вздовж рядів манекенів, одягнених у готові сукні. Цей салон славився вишуканими вбраннями та захмарними цінами. Як давно Емі не заглядала у подібні місця! Хоча колись вони із сестрами були завсідницями таких салонів. Зазвичай до нового сезону батьки купували кожній пару дюжин найкращих вбрань. Оксамит, шовк, парча — все, що доньки забажають, все, на що тільки впаде їхній погляд.

Вона зупинилася біля синьої сукні. Точніше, колір був небесно-блакитний. Повітряний, легкий, з ароматом свободи. Улюблений колір Емі.

— Для кого пан обирає сукню? — гукнула її модистка, що якраз звільнилася.

Для себе. Якщо вже Емі вирішила цього разу з'явитися в королівському замку як наречена, то їй доведеться змінити свій чоловічий костюм на жіночу сукню. Шалена авантюра. Але з таких авантюр останнім часом складається все її життя. А почалося все з тієї першої і найвідчайдушнішої витівки, коли їй довелося переодягнутися юнаком і покинути батьківський дім.

— Хочу порадувати сестру, — відповіла Емі Лайлі.

— Маєте її мірки?

— Вона моя сестра-близнючка. У нас однаковий зріст та комплекція.

— О, тоді ця гарна блакитна сукня чудово підійде.