Розділ 27 — про програну партію в шашки

— Твій хід, Алоїзе, — Йон-Ален пересунув одну з шашкових фігурок у кут гральної дошки.

Вони з магістром розмістилися в дальній альтанці парку, щоб у прохолоді і тиші віддатися забаві, придуманій чунайськими мудрецями. Йон-Ален любив після обіду зіграти одну-дві партії в шашки.

— Вважаю вкрай мудрим ваше рішення включити до списку чеснот вашої майбутньої дружини вміння грати в шашки, — пробурчав Алоїз, неквапом пересунувши одну зі своїх фігурок. — Можливо, коли у вас з'явиться прекрасний напарник для гри, я, нарешті, зможу використовувати пообідній час так, як і було задумано богами.

Рудий пройдисвіт мав на увазі сон у гамаку під деревом у саду. Він рідко відмовляв собі у цьому задоволенні, хоча і переконував, що зовсім не спить, а віддається глибоким філософським роздумам, що йому вкрай необхідно для відновлення балансу магічної енергії.

— Хочу засмутити тебе, Алоїзе. Моїм напарником у найближчому майбутньому залишишся ти.

— Думаєте, мистецтво гри в шашки непідвладне панянкам, о наймудріший?

— Дів здебільшого вчать вишивці та бісероплетінню. Ось у якому мистецтві їм немає рівних.

— То чому ж ви не побажали, щоб ваша обраниця володіла цими вміннями? Претенденток би було хоч греблю гати.

— От тому і не побажав.

Йон-Ален відчув м'ятний аромат ще за кілька секунд до того, як у альтанку зайшла служниця з підносом. Він заздалегідь розпорядився подати сюди м'ятний чай — хотілося долучити до нового напою магістра. Цікаво було подивитися, як рудий лис сприйме незвичайне частування.

— Що це, о, наймудріший? — спитав Алоїз з легким скепсисом. — Напій на основі мила?

Вміст чашки зацікавив його, але не настільки, щоб спробувати його на смак.

— Не хочеш навіть скуштувати? — посміхнувся Йон-Ален. — Дарма.

Самому йому пекучий чай сподобався з першого ковтка, хоча він і не чекав, що визнає смакування цієї пряної рідини таким задоволенням. Однак невідомо, що приносило йому більше задоволення — сам незвичайний смак напою чи спостереження за тим, як насолоджується ним та, що спокусила це скуштувати? Її губи ніжно торкалися краю чашки, вона мружилася і робила чуттєвий вдих. Він відчував, наскільки сповнені насолоди її відчуття в цю мить. І це навіювало думки про інше чуттєве задоволення…

— Ви втратили три шашки, о наймудріший, — Алоїз зробив своєю фігуркою потрійний стрибок по клітинках гральної дошки. — Сьогодні ви неуважні.

Йон-Ален обвів поглядом своє збідніле шашкове військо і спробував зосередитися на грі. А Алоїз, який відчув, що перемога вже близько, підмітив з єхидною посмішкою:

— Якщо ви будете такі розсіяні, о, наймудріший, будь-яка діва зможе вас обіграти, щойно дізнається правила гри, — черговим вдалим ходом магістр знову зніс з дошки фігурку Йон-Алена.

— За своє життя я зіграв сотні партій з різними напарниками, і лише тобі, мій хитрий рудий лисе, іноді вдається обіграти мене.

 То була неправда. Якось Йон-Ален програв шашковий бій Беладонні. Тоді учениця перевершила свого вчителя. Адже він сам навчив її цій грі. Вона взагалі всьому навчалася швидко. Чарівна, неперевершена, кмітлива — якими тільки епітетами не наділяв її брат, який був засліплений красою та багатьма іншими її чеснотами. Вона мала стати його ідеальною нареченою, вони вже дали одне одному клятву біля родового джерела первозданних вод, а потім сталося те, що сталося…

— Якщо так і далі піде, то, боюся, ви програєте навіть вашій кішці, о, наймудріший, — Алоїз лукаво хихикнув, позбавляючи Йон-Алена передостанньої фігурки. — До речі, де вона? Ще не знайшлася?

— Ні.

— Востаннє, коли вона пропала так надовго, то повернулася не сама, — нагадав магістр.

— Хочеш сказати, вона знову приведе з собою дитину?

— Не думаю. Але щось незвичайне може статися.

Перше, що Ліда побачила у прочинені двері, було великою рудою плямою, що скакала по кімнаті. Кішка! Але хіба вона могла вилупитися з кокона, розміром з яйце, хай навіть це яйце в півтора рази більше звичайного курячого? Нелогічні думки відпали самі собою, їх витіснив здогад: кокон тут взагалі ні до чого — схоже, по кімнаті гасає Беладонна — зникла, а тепер знову знайдена кішка короля. 

Але чому вона гасає? Ліда прочинила двері трохи ширше і здивувалася ще більше. Виявилося, що Беладонна переслідує дівчину, яка, намагаючись ухилитися від погоні, натикається то на крісло, то на стілець, то на стіл. Запинається, вдаряється, скидає речі на підлогу. Що взагалі відбувається? Звідки взялася ця дівчина? Вона аж ніяк не могла вилупитися з кокона. І, до речі, де кокон? Ліда залишала скриньку на столі, а тепер її там немає. 

Ага, он воно що! Їй таки вдалося відшукати очима артефакт. Виявилося, в нього мертвою хваткою вчепилася непрохана гостя, що тікала від кішки…