Розділ 21 — про те, що строгість призначень компенсується необов’язковістю їх дотримання

…Прокидатися і вставати з ліжка слід з першими променями сонця, це означає не пізніше того моменту, коли годинник на вежі часу проб'є шосту ранку.

Лягати спати слід до заходу сонця, це означає не пізніше того моменту, коли годинник на вежі часу проб'є дев'яту вечора...

О шостій підйом, о дев'ятій відбій — це, взагалі, що?

Ліда читала призначення, які їй видав Сильван, і не могла стримати скептичної посмішки. Добре хоч, писанину лікаря вона вивчала не одна, а в компанії Нессі. Вони влаштувалися на терасі у затишних кріслах і пили чай. М'ятне чаювання було останнім і найприємнішим пунктом їхньої спільної діяльності на сьогодні.

…Читати будь-які тексти, включаючи будь-які літературні праці, слід лише в денні години при яскравому природному світлі, це означає не раніше того моменту, коли годинник на вежі часу проб'є десяту ранку, і не пізніше того моменту, коли годинник проб'є п'яту вечора…

Спробував би Ліді раніше якийсь лікар дати такі рекомендації. Та що ж це за вечір, якщо перед сном не прочитати два-три розділи якогось любовного романчика, зручно вмостившись у кріслі під пледом чи під теплою ковдрою в ліжку?

Ліда читала приписи зі все більшим скепсисом. Список був дуже довгим і включав безліч пунктів, які забороняли майже всі маленькі насолоди.

Ну як вам, наприклад, таке:

…Слід за всяку ціну утримуватися від водних процедур у природних водоймах, це означає не лише не робити обмивання, а й не перебувати на берегах вищезгаданих водойм без головного убору або в одязі, що залишає шкіру відкритою для сонячних променів…

— Нессі, а тобі Сильван теж заборонив купатися та засмагати? — поцікавилася Ліда. У неї виник закономірний інтерес: лікар усіх тут тримає в залізних кліщах чи це він персонально до Ліди такий "небайдужий".

— Сильван вважає, що в озерній воді можна переохолодитися, а на сонці перегрітися. Він усім наказує робити обмивання лише в помірно теплій воді в помірно теплих покоях.

Ще один тиран до пари королю.

— А знаєш, — вираз обличчя Нессі зробився хитрим, — є тут одне озерце, — помічниця понизила голос, — воно невелике й приховане чагарниками від сторонніх очей. Береги пологі, піщані, а вода в ньому чиста-чиста, блакитна-блакитна і… не така вже й холодна, навпаки, приємна, особливо у спекотний день. Можу показати, — підморгнула вона.

Ліда посміхнулася. Все зрозуміло — строгість розпоряджень компенсується необов'язковістю їх дотримуватися. Чи це лише Нессі така смілива, а решта мешканців замку покірно виконує все, що скаже тиран-ескулап? Принаймні на короля він явно має великий вплив. Величність, он як не хотів спочатку навіть скуштувати м’ятний чай. Занадто гарячий, надто пече. А Нессі п'є і лише посміюється.

— Ніколи не думала, яке це задоволення — пити гарячий м'ятний чай, — на підтвердження думок Ліди заявила помічниця.

Чай чаєм, але Ліда збиралася використати час, що залишився до вечері, не лише для невимушених розмов. Настав час поділитися з Нессі своїми планами і деталізувати їх спільним мозковим штурмом. Приписи лікаря були відкладені убік, а замість них Ліда показала помічниці список чеснот потенційної нареченої короля, продиктований самим винуватцем майбутньої урочистості.

— Мій задум — донести до мешканців королівства звістку, що його величність шукає дружину, яка має відповідати його побажанням, — пояснила Ліда. — Зробити це потрібно якнайшвидше. Чи є для цього якийсь спосіб?

— Є, — пожвавішала Нессі. — Газети!

Радості Ліди не було меж. Ну, треба ж таке! Виявляється, у Вавельдорі видається періодика. Щоправда, газетна індустрія ще тільки зароджується. Нессі розповіла, що у всій Вавельдорі є лише кілька друкарських верстатів. Але один із них, на щастя, знаходиться просто в королівському замку. Тут випускають "Королівський вісник". Новий номер з'являється раз на тиждень.

— Лише раз на тиждень? — перепитала Ліда.

— Так, за тиждень набираються новини для свіжого випуску.

Яка ж тут у новин черепашача швидкість. Втім, Ліда записала це у плюси. А хіба краще, коли в сучасному світі стрічки месенджерів і порталів розпирає від нескінченного потоку інформації?

Тепер залишалося дізнатися, як додати необхідний матеріал у новий випуск. І тут знову на Ліду чекала удача. Виявилося, що головний королівський радник має у "Королівському віснику" свою колонку. З'ясувалося, що за відсутності радника, колонку передали лікарю. Він публікував там корисні для здоров'я поради. Ліда не збиралася позбавляти його задоволення і далі наповнювати газету своїми «мудрими» настановами, але один раз може й обійтися.

Вони з Нессі склали нарис, як має виглядати оголошення. Панянкам, які бажають випробувати долю і стати нареченою короля та відповідають усім зазначеним вимогам, пропонувалося приїхати до замку. Нессі придумала ще й гравюрою оголошення прикрасити.

— Залучимо Фелікса? — запропонувала вона.

— Гарна ідея.

Хіба майстрині презентацій і блогів не знати, що будь-який текст, доповнений картинкою, привертає вдесятеро більше уваги?

Помічниця пообіцяла провести всю необхідну підготовчу роботу. На тому й розійшлися. А у Ліди попереду був останній запланований на сьогодні захід — вечеря з королем.

Невідомо, чого він чекав від вечірнього прийому їжі, але вона готувала йому порцію інформації, яка, можливо, не припаде величності до смаку. Ну тут хто йому винен. Сам цю кашу зі списком чеснот заварив. А тепер нехай дізнається, як Ліда зібралася її розхльобувати.

Величезного напливу претенденток, вона вважала, не буде. Все ж таки запити у величності були вкрай нереалістичними, але, про всяк випадок, потрібно було передбачити ситуацію, коли дівчат з'явиться не одна-дві, а п'ять-шість. Ліда проведе з ними співбесіду, оцінить, наскільки вони відповідають вимогам короля, і відбере тих, кого йому представити. А це все займе якийсь час. Отже, дівчат треба десь розмістити, чимось годувати. Загалом, турбот буде більше ніж достатньо. От нехай король цим і перейметься, чи хоча б передоручить відповідні турботи спеціально навченим людям.