Розділ 18 — про маленькі насолоди і найважливішу чесноту

Ліда повернулася на терасу, і яку картину вона застала?

Його величність з чашкою м'ятного чаю в руках.

Значить, таки не втримався — скуштував.

— Це неможливо пити! — заявив він, при цьому нахабно зробив великий ковток. — Напій обпікає як пекельні тайнанські спеції!

Пече йому, бачте. Авжеж. Про те, яке насправді враження справив на короля чай, можна було судити з його задоволеної фізіономії.

— Кому це може подобатися? — продовжив він обурюватися, знову припадаючи до чашки.

— Мені, — холоднокровно відповіла Ліда, сідаючи за стіл.

— Вам подобається його пекучий смак? — уточнив величність.

— Так, мені подобається, що від м'яти трохи пощипує кінчик язика та губи. А вам хіба ні?

Він уважно дивився на її губи, ніби поглядом можна оцінити, наскільки сильно їй приємно.

— Я взагалі люблю маленькі насолоди, — заявила Ліда, з блаженством допиваючи все ще гарячий чай.

— Це ви зараз про які насолоди? — легка усмішка промайнула на обличчі величності. Що? Втомився вдавати невдоволення?

Про які? Та хоча б про сніданок. Хіба можна назвати сніданком те, що сьогодні подали Ліді? По-хорошому з місцевою системою харчування необхідно розібратися вкрай кардинально. Але це згодом.

— Ваша величносте, ми трохи відволіклися. Повернімося до складання списку чеснот вашої майбутньої дружини, — Ліда знову взялася за перо та папір. — Чи багато там ще пунктів?

— Залишився один, — король наповнив чашку новою порцією чаю. — Найважливіший.

Найважливіший? А це вже цікаво. Шашки були, спорт був, музика була, що там ще задумав величність? Танці?

— Моя майбутня наречена має бути непередбачуваною.

Отакої!

— Непередбачуваною? — здивувалася Ліда. — В якому сенсі?

— Вона має вміти мене дивувати.

Треба визнати, це була найбільш неоднозначна і хитромудра чеснота з усіх перерахованих. Подумавши трохи, Ліда вивела на аркуші:

Пункт п'ятий — креативність.

Таким чином, було закінчено складання списку вимог на вакансію дружини короля. Тепер залишилося цей документ розмножити та поширити серед мешканців Вавельдори. У цьому і полягав хитрий план Ліди. Трирічний досвід роботи у складному колективі навчив, що на будь-яку посаду, які б високі вимоги до претендента не висувалися, завжди можна знайти відповідну кандидатуру. Питання лише в обіцяній винагороді: стабільній зарплатні, соціальному пакеті та інших плюшках. А скільки плюшок матиме королівська дружина! Та заради того, щоб стати нареченою найзавиднішого холостяка королівства, дівчата на будь-яких бандурах грати навчаться чи що там ще величність хотів?

Загалом, якщо Ліда ніде не прорахувалася, з претендентками проблем не буде. Залишилося лише вигадати, як саме має проходити конкурс на це вакантне місце.

— І що ж ви збираєтеся робити з цим списком? — зі скепсисом поцікавився король, коли Ліда відклала перо.

— Пропоную обговорити це за вечерею.

Софоклос повернувся до рибальського селища у другій половині дня. Косі промені сонця вже ледве діставали до їхньої з Беладонною маленької хатини, що причаїлася на окраїні в низині. Але занурене в тінь саду, їхнє гніздечко здавалося ще більш затишним.

— Як пройшла поїздка? — Беладонна зустріла Софоклоса прямо на ґанку.

— У мене є чим тебе здивувати, — посміхнувся він.

Проте викладати всі новини одразу не став. Хотів зняти з себе весь цей рибальський маскарад, перш ніж неквапом розповісти про те, що дізнався.

Вони розташувалися в саду за маленьким столиком, на якому могли поміститися лише дві тарілки та дві чашки.

— Чутки виявилися зовсім не чутками, — вдихаючи аромат свіжої випічки, поділився Софоклос. — Новою радницею короля справді стала тайнанка.

— Не може цього бути! — зелені очі округлилися від подиву.

Софоклос і сам був дуже здивований, коли побачив, кого прикликав ритуал Алоїза. При цьому магістр ходить по замку з незворушним обличчям і виглядає як сама невинність. Е ні, тут точно не обійшлося без якоїсь каверзи. Нехай рудий шахрай королю розповідає, що все вийшло випадково. Софоклоса не обдуриш. Алоїз нічого не робить просто так.

— А знаєш, яку першу пораду попросив Йон-Ален у своєї нової радниці? — спитав Софоклос, милуючись, як останній промінь сонця грає в пшеничному волоссі Беладонни. — Його руда кішка, твоя тезка, зникла з замку, як це вона іноді любить робити. Він спитав, як розвіяти тугу за нею.

— Який сарказм. Це так на нього схоже, — усміхнулася Беладонна, а потім, подумавши, додала: — Виходить, він зовсім не довіряє новій радниці, якщо не наважився розкрити справжню проблему.

— Так і є, але, гадаю, даремно. Діва здалася мені цікавою. Однак я вирішив її перевірити — загадав їй шараду. Подивимося, наскільки вона кмітлива.

— Знаю я твої шаради, — засміялася Беладонна, — скільком людям зламав голови. Але сподіваюся, тайнанці твоя загадка буде по зубах. А до речі, якою була її перша порада?

— О, тут починається найцікавіше. Щоб розвіяти королівську тугу за зниклою кішкою, вона порадила йому завести дружину.

____________________

Мої хороші,

запрошую заглянути у мій свіжий блог – там результати голосування за образ Ліди.