Розділ 15 — про те, що є найкращим способом захисту

Ліда знала кілька способів нейтралізації гніву начальника. Одним із найдієвіших, перевірених на практиці, було перехоплення ініціативи. Цей прийом вона вигадала і відточила сама, а народився він на основі широко відомої народної мудрості: "найкращий спосіб захисту — напад".

Тільки нападати також треба вміти. Здавалося б, що може бути простіше. Можна, наприклад, почати обурюватися, чому це король навідався в Лідині покої без запрошення. Але це дуже передбачувано, незграбно, непрофесійно і лише піділлє масло у вогонь монаршого гніву. Вона вчинила інакше: замість того, щоб обурюватися його безцеремонним візитом, навпаки — похвалила.

— Думала запросити вас для ґрунтовної бесіди після обіду, але вкрай задоволена, що ви вважали за необхідне почати консультації негайно, — промовила вона незворушно, ще до того, як сам величність встиг хоч щось сказати.

Відповіддю Ліді був виразний незрозумілий вигук, позбавлений смислового навантаження. Самовпевнено вважаючи, що застав свою жертву зненацька, король, певна річ, атаки не чекав і готовий до неї не був, і поки продумував хід у відповідь, Ліда сховала під подушку конверт і прийняла більш вертикальну позу. Софа не сказати, щоб була розрахована на одного лежачого та ще й одного сидячого. І до того ж, розмовляти напівлежачи з розлюченим владним чоловіком — це ще те задоволення.

Король супроводжував усі її рухи пильним поглядом, але, на щастя, мовчки. І щоб не втрачати ініціативу, Ліда, знову не дала йому нічого сказати і продовжила:

— Бачу, наскільки до душі припала вам моя порада, якщо ви не втратили жодної секунди, щоб отримати уточнюючі інструкції, — вона мило посміхнулася.

Між іншим, знайомі вважають її усмішку вбивчо чарівною. А декого навіть дратує, що Ліда може посміхатися в будь-якій навіть найнебезпечнішій ситуації. А ситуація, треба визнати, ой як розпалювалася. У тому плані, що король, як і раніше, красномовно мовчав і навіть у відповідь на усмішку Ліди теж дуже вбивчо посміхнувся. І Ліді почало здаватися, що це не добрий знак. Її бос давно б вже перейшов до ідіоматичних висловів.

— Ваша порада справді прекрасна, — нарешті заговорив монарх, продовжуючи кровожерливо посміхатися. — Порадити замінити кішку на дружину? До такого жоден із моїх колишніх радників не додумався б.

— Чому ж гідні мужі, які служили вам вірою і правдою, не порадили вам одружитися? — поцікавилася Ліда. Вона не вважала себе майстром словесних дуелей, але з таким роботодавцем довелося вчитися саркастичним випадам на ходу. — Хіба міцний шлюб не запорука успішності зрілого чоловіка?

— Найдостойніші з мужів, які служили мені вірою і правдою, наївно вважали, що питання шлюбу їхній монарх може вирішити сам, — король закинув ногу на ногу, відвойовуючи собі простір на софі.

І хоча Ліді стало ще тісніше, вона й не подумала втискатись у куточок, а навпаки, розвернулася всім корпусом до короля.

— Так і я не збираюся нав'язувати вам у наречені когось конкретного. Хіба ви самі попросите поради з цього приводу.

— Неодмінно попрошу, — запевнив король, що звучало зловісно і підозріло. — Традиції наказують мені у всіх важливих державних справах спиратися на думку високовельможного носія священної мантії. А шлюб, якщо вже ви назвали його запорукою моєї успішності, є архіважливим, чи не так? Я назву вам чесноти, які повинна мати моя наречена, а вашим завданням буде знайти володарку перерахованих мною якостей. Якщо ж після закінчення тридцяти днів підходяща діва не буде знайдена, доведеться визнати вашу пораду шкідливою.

Це було несподівано. Король обвів Ліду поглядом переможця. І треба визнати, на цьому етапі він справді вирвався вперед. Не лишалося сумнівів, що величність перелічить Ліді стільки чеснот, скільки жодна дівчина одночасно мати не може. І завдяки своїй блискучій хитрості, він зможе вбити відразу двох зайців: і від нав'язаного шлюбу відкрутитися, і занози-радниці спекатися. Але якщо він думає, що Ліду можна налякати неможливим завданнями, то глибоко помиляється. У неї відразу визріла геніальна ідея. Причому ідея такого креативного розмаху, що комусь життя може перестати здаватися медом.

— Пропоную продовжити нашу розмову за годину на терасі під чашечку м'ятного чаю, — вона підвелася, натякаючи, щоб гість, який до цього моменту окупував уже три чверті софи, залишив радницю саму.

Їй потрібен був деякий час, щоб все добре обміркувати, і ще їй потрібен був чай. Причому, чим довше вона вдихала дивовижний м'ятний аромат, який випромінював монарх, тим бажання ставало сильнішим.

— М'ятний чай? — перепитав він.

Здається, його здивування було щирим, що дуже підозріло. Нехай навіть не намагається вдавати, що не розуміє про що мова. М'ята тут добре відома… ну, як мінімум, виробникам місцевих гелів для душу.

— Я про ту траву, яку додають у рідину для купання.

— Я знаю, що таке м'ята, — запевнив король, і зі своєю фірмовою саркастичною усмішкою додав: — Але дозвольте, мій новий радник пропонує мені напій на основі одного з компонентів мила?

Еге, дрімуче середньовіччя... Додавати м'яту до мила вони додумалися, а в чай ​​ще ні?

— Чекаю вас на терасі за годину, — Ліда наполегливо вказала королю поглядом на двері.