Розділ 13 — про те, які поради абсолютно нешкідливі, а які ні

Дорога до церемоніальної зали здалася Ліді якоюсь дуже довгою. За цей час можна було обійти весь замок по колу кілька разів. Їй хотілося скористатися ситуацією і витягнути з короля ще якусь корисну інформацію, якщо вже він несподівано виявив схильності до одкровень.

Уточнювати деталі ритуалу посвяти вона більше не стала. Схоже, особливих сюрпризів їй там можна не чекати, а якщо щось і буде, то вже якось Ліда це переживе. Головне, відразу після закінчення ритуалу розпочати реалізацію свого плану повернення додому. І у зв'язку з цим добре було б дізнатися, скільки ця процедура займає часу.

— Вчора магістр розповів мені, що деякі його дії призвели до того, що я опинилася тут. Вам відомі подробиці цього дійства? — Ліда почала здалеку. Вона вважала, що коли дізнається, як потрапила сюди, зможе оцінити, скільки знадобиться часу на зворотний процес.

— Магічне дійство, про яке ви просите розповісти, настільки складне, багатоступінчасте і незбагненне, що, боюся, мені не вистачить слів описати всі тонкощі.

І хоча інформації в відповіді короля було нуль, він довірчо нахилився до Ліди, наче розкриває їй страшну таємницю. Вона опинилася у хмарці свіжого м'ятного аромату. Це місцеве мило створює такий ефект? Ніколи б не подумала, що саркастичні королі амбалистих габаритів можуть так приємно пахнути. Але навіщо він вкриває флером таємничості цей магічний ритуал? Можливо, і сам насправді нічого не знає. Втім, тонкощі Ліді були не дуже й потрібні. Її більше цікавили часові рамки.

— А скільки це незбагненне дійство зайняло часу?

— Магістр працював зі стихіями. На кожну знадобилося щонайменше десять днів, — приголомшив король.

Скільки-скільки? Ліді не почулося?! Якщо припустити, що під стихіями маються на увазі класичні чотири, то йдеться про термін більше місяця?! Вона чекала трохи іншої відповіді. Хіба не повинен середньостатистичний середньовічний магічний ритуал тривати максимум кілька годин? Ну хай би день, хай два, але ж не сорок?!! Виходить, якщо король нічого не переплутав, то магістр більше місяця готував “прикликання радника”? Чи це означає, що для підготовки зворотного переміщення теж знадобиться кілька тижнів?

Це кардинально все змінювало. По-перше, відпустка у Ліди закінчується за десять днів і бос її просто вб'є, якщо вона не з'явиться на роботі вчасно, а по-друге… по-друге, взагалі, караул: їй, що, доведеться пробути тут більше місяця і весь цей час виконувати роль радника? Загалом, Ліда такої роботи не боялася, якби не один маленький нюансик: тут за поради, які виявляться шкідливими, загрожує якась "страшна кара". Хоч би що це означало, не хотілося відчувати на собі.

І ще гірше те, що першу пораду треба буде дати вже ось-ось — під час ритуалу посвяти. Вчора Ліда не надто старанно ламала над нею голову, вважаючи, що зникне звідси ще до того, як король зможе виконати її розпорядження та оцінити, наскільки порада виявилася шкідливою чи корисною. Однак у світлі нових обставин, мабуть, краще все добре прорахувати.

Ліда почала міркувати, як видозмінити пораду, яку вона підготувала, але нічого придумати не встигла — вони з королем якраз дісталися місця призначення.

Він відчинив перед нею важкі дубові двері, прикрашені кованими металевими деталями і великими гранованими кам’яними елементами. Такі двері, вочевидь, мали б вести до пафосної церемоніальної зали, але, коли Ліда зробила крок усередину, побачила трохи не те, що чекала. Вона здивовано покрутила головою, відчуваючи дежавю.

Її що, привели до однієї з кімнат королівського банного комплексу? Вони тут явно трохи схиблені на чистоті. Навіть посвяту в радники проводять у залі для обмивань? В усякому разі приміщення на перший погляд було дуже схоже на те, де вчора приймав ванну король. В очі кинулася відполірована до блиску мармурова підлога і невеликий круглий басейн, наповнений водою. Водичка здавалася чистою і вирувала точнісінько як у джакузі. Ну просто спа-комплекс якийсь.

— А чому ритуал вирішили провести у залі для обмивання? — поцікавилася Ліда у короля, який увійшов усередину за нею.

Він знову трохи схилився до її вуха, дражнячи нюхові рецептори ароматом свіжозрізаної м'яти.

— Не всяка вода призначена для підтримання чистоти тіла. Це не зала для обмивань. Це особливе місце. Тут б'є родове джерело з первозданною водою.

Прозвучало незрозуміло, але солідно.

Коли Ліда пройшла вглиб залу, була змушена визнати, що він все ж таки помітно відрізнявся від приміщення, де вчора ніжився король. Тут все виглядало монументально та урочисто. На відшліфованих до блиску стінах були закріплені десятки смолоскипів, полум'я яких підсвічувало масивні мармурові колони з хитромудрою ліпниною. У глибоких нішах можна було роздивитися ряди картин, і навіть скульптури людей і тварин. Напевно, місцевий божественний пантеон.

Схоже, що до ритуалу все було готове. Вже й обіцяні “глядачі” зібралися — кілька чоловіків у білому одязі, які півколом сиділи навколо “джакузі”. А розпорядником ритуалу, імовірно, мав стати магістр. Він стояв на піднесенні, вкритому червоним оксамитом, і, помітивши Ліду і короля, проголосив:

— Шановні поважні мужі, прошу всіх підвестися, щоб привітати прибуття наймудрішої носительки священної мантії, яка волею богів буде сьогодні посвячена в головні королівські радники.

Так пишномовно Ліду ще ніколи не представляли. Алоїз примудрився навіть не спіткнутися на жодному фемінітиві. "Поважні мужі" дружно піднялися. Ліда відчула себе в центрі уваги — пара десятків чоловічих очей прискіпливо сканували її з ніг до голови. Хоча не факт, що їхні погляди були спрямовані саме на неї — можливо, "поважні мужі" дивилися на короля, який стояв поруч і теж повинен був стати активним учасником ритуалу — отримувачем поради. Ой лишенько, а порада ж іще так і не готова. Що б такого видати, щоб нікому й на думку не спадало запідозрити в словах Ліди шкоду? Схоже, вирішувати це каверзне завдання доведеться, поки магістр зачитуватиме катрени.