Розділ 6 — про те, що може зробити ніч ненудною

Маленька дитяча ручка висунулася з-під ліжка, схопила край покривала та потягла донизу.

— Вилізай, ховатися немає сенсу, — засміялася Ліда і знову відкинула покривало. — Все одно я тебе вже побачила.

Шурхіт посилився, потім затих, а тоді після нетривалої паузи з-під ліжка все ж таки з'явилася кудлата руда голова. Хто б міг подумати, що порушником спокою виявиться дитина.

Ліда присіла навпочіпки, щоб допомогти йому вибратися з укриття.

— Як ти тут опинився, маленький? — спитала вона, коли він встав на ноги.

Ліда не вміла на око визначати вік дітей, але, здається, хлопчику було не більше шести-семи років. Його пустотливе личко було всипане ластовинням. А величезні очі поглядали з сумішшю цікавості та настороженості.

— А ви не розкажете Феліксу, що бачили мене тут?

Ким би не був цей Фелікс, доносити на дитину Ліда, певна річ, не збиралася.

— Не розкажу, це буде наша маленька таємниця.

Малюк усміхнувся так світло і щасливо, що Ліда не втрималася потріпати його по скуйовдженій маківці.

— Але ж мені ти розкажеш, що тут робив?

Хлопчик кивнув, але не промовив жодного слова. І Ліда теж молодець. Хіба з таких питань починають розмову з такими крихітками?

— Як тебе звуть? — виправилася вона.

— Лео, — охоче представився малюк. — А ви наш новий радник?

Що було відповісти дитині? Ліда все ще не могла до кінця зрозуміти, що сталося і що їй робити, але не забивати ж цими проблемами голову шестирічному хлопчику.

— Так.

— А чи правда, що радники знають все?

— Майже правда, — посміхнулася Ліда.

У її плани не входило розчаровувати руде янголя.

— Фелікс теж знає майже все на світі, — авторитетно заявив Лео.

Ліда вловила у його голосі нотки захоплення. І хто ж, цікаво, цей таємничий Фелікс, який викликає у дитини такі суперечливі почуття: страх та обожнювання?

Вона не сумнівалася, що з усією дитячою безпосередністю Лео видасть їй незабаром усі свої таємниці, але їхня розмова була перервана наполегливим стукотом у двері.

Не встиг непроханий гість увійти, як малюк знову шмигнув під ліжко. Ну що з ним вдієш?

Візитером виявився високий стрункий чоловік, одягнений досить строкато. У руках він тримав великий плаский портфель.

— Дозвольте представитися: Фелікс, головний королівський художник.

Ого, а от і Фелікс власною персоною. Це його мав на увазі Лео? Чи це якийсь інший Фелікс?

— Мені випала честь написати ваш портрет для ранкового ритуалу посвяти, — з кожним словом художник рішуче підходив дедалі ближче. — Нам треба поспішити. Залишилося зовсім мало часу… — він раптом обірвав свою тираду на півслові, зробив ще кілька кроків і різко завмер.

— Лідія, — представилася Ліда і зробила крок назустріч.

Відстань між ними виявилася настільки малою, що вона змогла роздивитися риси обличчя художника. Ого! Оце очі! Еталонна блакитноокість зашкалює! Весняне безхмарне небо не годне і в слід йому ступити. Фелікс здавався зовсім молодим. Мабуть, навіть молодшим за Ліду. Його світле злегка кучеряве волосся спадало йому на плечі. І він нарешті ворухнувся, поправив пасмо бездоганним романтично-аристократичним рухом, що одразу видало у ньому творчу натуру.

Його красиво окреслені губи раптом смикнулися в іронічній напівусмішці, а живі очі, які ще кілька секунд тому були сповнені подиву, заблищали захопленням.

— А я й не думав! Навіть уявити не міг, що моя сьогоднішня нічна муза виявиться такою — юною та чарівною! Я йшов писати портрет ... — Фелікс осікся.

— …найдостойнішого мужа, — підказала йому Ліда з посмішкою. Мабуть, митця забули попередити, що новий радник — дівчина.

— …але виявилося, що мені доведеться зобразити саму досконалість, — закінчив фразу Фелікс.

До досконалості Ліді було далеко, хоча багато хто вважав її привабливою — велися на виразні зелені очі з довгими загнутими віями. В іншому — на любителя. Але чомусь захоплені компліменти Фелікса не здавалися Ліді анітрохи фальшивими. Якщо він дещо і перебільшував, то робив це артистично витончено. Її губи самі вимовили комплімент у відповідь.

— Не маю сумніву, що з-під кисті такого талановитого художника вийде щось особливе. Але давайте відкладемо роботу до завтра, — позувати півночі для портрета в її плани не входило. У Ліди під ліжком рудий маленький шпигун, якого необхідно було якнайшвидше випустити.

— Моя чудова нічна музо, ми не можемо перенести роботу на завтра, — заперечив Фелікс. — Перший портрет радника, як і перша порада радника, — це необхідні атрибути ритуалу посвяти, які мають бути підготовлені у ніч перед ритуалом.

Хм. Несподівана інформація. З портретом більш-менш зрозуміло, а ось “перша порада” Ліду насторожила. І вона вирішила не відтягувати на безрік, а одразу прямо і поцікавитися, що мається на увазі. Тим більше, якщо вірити одному рудому шпигуну, Фелікс знає практично все.

— Що мається на увазі під першою порадою?

— Як, моя музо? Ти не знаєш? — щиро здивувався митець. — Сьогодні вночі його величність прийде до тебе з найбільш наболілою проблемою і в тебе буде кілька годин, щоб знайти її рішення. Під час ритуалу посвяти ти маєш дати йому першу пораду.

Навіть так? Ніч обіцяла бути дуже ненудною…