Розділ 27 — про способи нейтралізації

Коли помічниці кухаря внесли на терасу десерт, дивовижний аромат запечених яблук з цитрусовою ноткою огорнув усіх присутніх. І хоча ніс герцогині, щойно почув божественний запах, почав смикатися, це не завадило їй знайти таки у своїй сумці те, що вона шукала.

На столі одночасно матеріалізувалося срібне блюдо з фаршированими яблуками, викладеними естетичною гіркою, і аркуш паперу, поцяткований записами.

Коли служниці розклали по тарілках частування і пішли, герцогиня вирішила розкрити секрет видобутого з сумки документа.

— Ось тут я накидала, хто має стати твоєю дружиною — діва, яка відповідає переліченим вимогам, — вона тицьнула в текст довгим пальцем з ідеально доглянутим нігтиком. — Я прочитала твої вимоги до кандидаток у “Королівському віснику” і всіляко схвалюю, що ти поставив для них високу планку, але дещо не врахував.

Ліда одразу підозрювала, що Глоссія приїхала вставити свої п'ять копійок у процес відбору наречених для короля, але не думала, що вона оголосить про свої наміри так явно та неприховано.

— Список вимог треба розширити, — продовжила герцогиня. — Ідеальна наречена короля повинна мати найкращі манери і виховання, знати всі тонкощі вищого етикету, належати до давнього шанованого роду. Її родовід має бути бездоганним. Крім того, вона повинна мати глибокі пізнання в літературі та мистецтві, знати напам'ять десятки творів кращих творців минулого і сьогодення. А також розбиратися в коштовностях — вміти на око відрізняти благородний метал від неблагородного, самоцвітні камені від підробки.

А чи не забагато для однієї дівчини? Ліда з цікавістю спостерігала за реакцією короля на таке неприкрите втручання тітоньки в його, якщо можна так сказати, особисте життя. Той зберігав абсолютний спокій і байдужість до її намірів, зате проявив завидну небайдужість до десерту. Щоразу, коли він відправляв у рот шматочок яблука, його очі трохи прикривалися. У Ліди завжди викликали розчулення чоловіки, які вміють отримувати задоволення від їжі. Тиран міг би стати винятком, але, на жаль, він виявився найзапеклішим гастрономічним сластолюбцем, якого їй доводилося зустрічати.

— Чудово, — видав король із задоволеною усмішкою.

— Це ти про мої нариси щодо образу твоєї нареченої? — у Глоссії переможно блиснули очі.

— Це я про десерт, якого ти поки що так і не торкнулася, — охолодив її запал король. — Мені здавалося, що гарні манери, про які ти щойно згадувала, наказують гостю скуштувати кожну страву, яку пропонує господар.

Вираз обличчя герцогині став кислуватим, проте вона продовжила тему, яку осідлала від початку розмови.

— Маю віддати вам належне, Лідіє, задум із конкурсом для кандидаток в наречені дуже непоганий. Це ж була ваша ідея? Додайте для панянок випробування на відповідність вимогам, про які я згадала, і тоді та претендентка, яка не схибить у жодному з етапів конкурсу, отримає заслужене право стати нареченою короля.

Ліда почала здогадуватися, куди хилить Глоссія. Тут і так не було жодної гарантії, що хоча б одна з дівчат відповідатиме всім вимогам, які висунув король, а вона хоче додати ще з десяток, щоб напевно ніхто не підійшов. Герцогиня що, мріє таким чином зірвати весілля? Сама ніяк не наважиться на шлюб і племінника збирається залишити неодруженим?

— Ф’юіть-ф’юіть, — несподівано пролунало з кущів.

Співуночко, як же ти вчасно!

— Ф’юіть… по-ру-ши-ити… перешкодити… зірвати…

Ого, цього разу у крилатого монстрика вийшло проспівати цілих три слова: порушити, перешкодити, зірвати. І якщо це думки герцогині (а чиї ж іще?), то виходить, Ліда права — тітонька вирішила зірвати весілля племінника. Дуже підозріло, навіщо їй це потрібно, але в будь-якому разі Ліда цього не допустить.

— Любий племіннику, сподіваюся, ти дослухаєшся моїх аргументів і віддаси наказ доповнити список вимог тими пунктами, які викладені тут, — вона знову тицьнула пальцем у свій аркуш. — А також розпорядися, щоб я була включена до складу суддівської колегії конкурсу.

Король підхопив виделкою черговий шматочок яблука, відправив його в рот, неквапливо насолодився смаком, а потім видав:

— Ідея з конкурсом наречених належить моїй радниці — їй і вирішувати.

Ліда глянула на нього спідлоба недобрим поглядом. Красно дякую! Замість того, щоб самому займатися своєю тітонькою, віртуозно переклав цей головний біль на радницю. Втім, якщо вже на те пішло, Ліда ж обіцяла допомогти йому з його специфічною родичкою, отже, доведеться змиритися, що нейтралізувати герцогиню доведеться самій. Ось тільки як? Допустити її до участі в журі конкурсу? Але вона ж своєю в'їдливістю та прискіпливістю спокою нікому не дасть. Чи не допустити? Але чим мотивувати? Потрібен якийсь вагомий аргумент.

І герцогиня, і король вичікувально дивилися на Ліду: герцогиня з зарозумілим почуттям власної поважності, а король із інтересом, який хід придумає його радниця. Але нічого не спадало на думку. Що тут придумаєш?.. І раптом їй у голову прийшла дивна, але майже геніальна ідея. Може спрацювати.

— Ваша світлосте, річ у тім, що бути членом суддівської колегії — це велике навантаження на організм, — розважливо заявила Ліда, звертаючись до Глоссії. — Брати на себе відповідальність за долю конкурсанток, а отже, і долю короля та всього королівства — справжнє випробування для здоров'я та нервової системи. Я ніяк не можу собі дозволити наражати вас на ризик, поки ви не пройдете обстеження королівського лікаря. Думаю, ви знаєте, що в замку існує непорушне правило: всі його мешканці повинні проходити регулярні огляди і суворо дотримуватися приписів лікаря. А якщо ви збираєтеся затриматися тут, на вас це правило теж поширюється.

Розрахунок був на те, що сьогодні Глоссія вже не встигне пройти огляд — до початку конкурсу залишилася якась пара годин. Тобто Ліда отримає виграш у часі. Та й взагалі, герцогиня і Сильван одне одного варті — обоє вимогливі, прискіпливі та зверхні. І якщо вони не зійдуться характерами, то глядиш, лікар не зрадить своїм звичкам і видасть такі розпорядження, що Глоссії не те що в журі сидіти, а й дихати дозволено буде лише через раз.