Розділ 25 — про непроханих гостей

Ліда не вірила своєму щастю — нарешті за довгий час вона мала спокійну ніч. Нічого непередбачуваного, жодних авантюр, жодних екстраординарних подій. Сильван був би нею задоволений — все як він їй прописав. Ліда лягла спати ледь стемніло, прокинулася на світанку і чудово виспалася.

Вона встигла зробити все, що передбачається робити вранці, але на цьому ранок не закінчився — дзвін на вежі часу пробив лише вісім разів. До початку конкурсу краси, який був призначений на дванадцяту, залишалася сила-силенна часу, і Ліда вирішила зайнятися тим, чим давно вже збиралася та все руки не доходили — пані Фукцією. Не дарма ж красуня, яка дісталася їй у спадок від Софоклоса, зацвіла. Чи не знак це, що їй час приділити увагу?

Ліда вже давно здогадалася, де шукати рецепти всіх тих дивовижних речовин, які можна зробити на основі компонентів, здобутих із чудо-папороті, — у “Кулінарній книзі пані Беладонни”. І хоча записи у книзі були зашифровані, але Ліда не втрачала надії, що зможе їх розшифрувати.

Вона кілька хвилин зосереджено гортала сторінки, коли раптом ухопила якусь логіку в знаках та цифрах. Кожен рецепт починався з набору однакових символів, які, як здалося Ліді, означали воду. Саме у воду потрібно занурювати ту чи іншу частинку рослини та настоювати якийсь час. Ця гіпотеза підтверджувалася і словами Лео, який одного разу сказав, що зірвані ним з рослини горошини необхідно замочити у воді. Що далі робити з настоянкою, щоб вона перетворилася, наприклад, на диво-чорнило або диво-фарбу, на даний момент було незрозуміло. Але Ліда не втрачала надії, що зможе розгадати цю головоломку. Поки що вона вирішила розпочати експеримент. Налила воду в порожній флакон з-під місцевого «гелю для душу», який знайшла в залі для обмивань, додала туди кілька лусочок, якими було вкрите стебло, і щільно закрила кришечку.

Ці лусочки, як Ліда зрозуміла, фігурували у кількох рецептах, тому для першого експерименту вибір зупинився саме на них. Працювала вона, певна річ, у рукавичках. Але, щойно встигла їх зняти, як до неї завітав несподіваний ранній гість — король.

Той факт, що він не викликав до себе, а прийшов сам, говорив про те, що справи, які привели його сюди, або вкрай термінові, або дуже секретні. Втім, питання, яке невдовзі прозвучало, ні на терміновість, ні на секретність не тягнуло.

— Чи вам відомо, що сьогодні на сніданок?

 Ось так з порога і одразу про їжу? Не привітався, не пройшов до кімнати, не присів. Його слова пролунали з легким докором. Але саме сьогодні Ліді якраз і не було в чому дорікнути, вона й гадки не мала, що готує Флоренс.

— Чим ви обурені? Думаєте, я знову порушила розпорядження Сильвана внесенням коректив у королівське меню? А от і ні. Сьогодні зранку я мала надто багато справ, щоб втручатися в роботу королівської кухні, — парирувала його випад Ліда.

— Ось цим я і обурений, — нахабно заявив король. — Наполягаю, щоб ви доклали руку до меню сьогоднішнього сніданку та проконтролювали весь процес.

Ліда мимоволі посміхнулася. Вона звикла, що багато хто вважає її рецепти неперевершеними, але ще ніхто так безапеляційно і безальтернативно не вимагав, щоб вона освятила своїм кулінарним талантом його сніданок.

— Добре, — довелося їй погодитися, якщо вже хтось тут такий голодний.

— І треба встигнути подати сніданок о дев'ятій.

Ліда глянула на годинник і виявила, що король дав їй лише двадцять хвилин.

— Чому такий поспіх? — здивувалася вона, вже підозрюючи, що справа не лише в королівському апетиті, що так раптово розгорівся.

— Я чекаю прибуття важливого гостя.

— Бажаєте, щоб він залишився під сильним враженням від місцевої кухні?

— Скоріше, не хочу ще раз вислуховувати нарікання на адресу місцевої кухні, — посміхнувся король.

А гість із характером.

— Хто ж він?

— Моя двоюрідна чотири рази незаміжня тітонька — герцогиня Глоссія.

Ліда вловила у голосі короля іронію

— Чотири рази незаміжня? Це як?

— Два тижні тому вона вчергове вчетверте відмовила черговому четвертому нареченому, розірвавши чергові четверті заручини.

За словами короля портрет герцогині складався дуже яскравий. Схоже, такій жінці не просто догодити.

— Двадцять хвилин для приготування вражаючого сніданку надто мало, — Ліда натякнула королю на нереалістичність поставлених ним завдань. — Але я намагатимуся встигнути.

Вона зберігала зовнішній спокій, але, взагалі-то, час було кричати й панікувати. Що можна приготувати за 20 хвилин? Ліда поспіхом накидала варіанти. Вона вже збиралася стрімголов бігти на кухню до Флоренса, але король додав їй ще турбот.

— Сніданок має бути накритий на трьох. Третьою будете ви.

А Ліда до тітоньки та племінника яким боком?

— Герцогиня Глоссія — відома на все королівство майстриня інтриг та підкилимних ігор, — почав пояснювати король. — Вона мешкає у Волосквірі. До столиці дорога неблизька. Вона не приїхала б просто так. Тітонька щось замислила. І хто як не інша майстерна інтриганка може розкрити її плани?

— Це ви зараз про мене? — для годиться обурилася Ліда.

— До ваших обов'язків, як радниці, входить розплутувати інтриги, які плетуться навколо короля, так? — проігнорувавши запитання Ліди, король поставив своє.

— Так, — погодилася вона.

Ліда вже мала перші здогади, що спонукало тітоньку приїхати. Очевидно, вона прочитала у “Королівському віснику” про конкурс наречених для короля та вирішила вставити свої п'ять копійок. Але як саме? Якщо вона постійно розриває власні заручини, то чи не вирішила і племіннику завадити одружитися? Буде відлякувати наречених чи що? Тут знову стала б у нагоді допомога пані Ф’юіть.

— Влаштуємо сніданок на терасі, — поставила Ліда короля перед фактом і помчала на кухню робити неможливе — створювати вишуканий та смачний сніданок за двадцять хвилин.