Розділ 19 — про місячні церемонії

Щойно Ліда дала зрозуміти, що згодна подарувати королю магнітик в обмін на "страшну таємницю", він одразу заховав його до нагрудної кишені свого жилета. І зробив це так, що, мовляв, все: було ваше, стало наше. Навіть якщо Ліда передумає, назад їй свою річ вже не вдасться повернути.

— Сподіваюся, ваша таємниця того варта, — скептично-іронічно хмикнула Ліда.

Цим іронічним скепсисом вона, напевно, від короля заразилася. Він усі свої дії приправляв подібним соусом.

— Таємниця, якою я збираюся з вами поділитися, безумовно, буде вам вкрай цікава, — запевнив король оксамитовим вкрадливим голосом, — тим більше, що вона безпосередньо стосується вас.

Безпосередньо Ліди? Від цікавості та нетерпіння в неї почало пощипувати потилицю та кінчики пальців.

— Заінтригували.

Король присунувся до неї ближче, ніби було дуже важливо, щоб лише вона, і ніхто більше не почув те, що він зараз скаже. Хоча, взагалі-то, ситуація не вимагала особливої ​​конспірації — в залі для обмивань, крім Ліди та короля, нікого не було і бути не могло. Але якщо йому так хочеться шепотіти їй просто у вухо — нехай шепоче.

— Перш ніж розповісти таємницю, хочу перевірити один свій здогад, — сказав він загадково. І хоча Ліда й гадки не мала, про що піде мова, але відчула легеньке хвилювання. — Ви колись брали участь у тайнанській місячній церемонії, яку проводять у найкоротшу ніч року?

— Ні, — вона була здивована цим питанням.

— Еге-е-е, — король ліниво посміхнувся. Дістав з кишені магнітик і кілька секунд дивився на нього. — Я чув, як відбуваються ці церемонії. Їх називають святами чуттєвості. Чи не так?

Ліда читала трохи про традиції тайнанців, які були описані в книзі мандрівника Крістофера. Тайнанські свята і особливо місячна церемонія, справді були сповнені досить пікантних деталей. Втім, свого часу її не менше здивував і опис слов'янських традицій у ніч на Івана Купала. Там теж дивацтв вистачало.

— Чи правда, що в день місячної церемонії найкрасивіші незаміжні тайнанки, щойно починає вечоріти, йдуть до райдужного водоспаду і там оголюються, лишаючи лише дві вузенькі смужки яскравої тканини прикривати найінтимніші місця? — король повільно перевів погляд з магнітика на Ліду.

Тепер зрозуміло, як він пояснив собі, чому його радниця зображена на “артефакті” в одному купальнику. Він подумав, що картинка зображає момент її участі в тайнанській церемонії під місяцем.

— Це не зовсім… — спробувала пояснити Ліда.

— Це саме те, — посмішка короля стала якоюсь спокусливо двозначною. — Тайнанки знаються на чуттєвих розвагах. Місячна церемонія є доказом цього, — у його голосі іронія перемішалася з якимись іншими, набагато менш невинними емоціями. — Подейкують, тайнанки танцюють під звуки бубнів біля водоспаду, поки на небі не з'являться перші зірки та місяць. А потім оголюються зовсім, кидаючи у воду яскраві смужки, що прикривали їхню красу.

Погляд короля знову опустився на фото, ніби він хотів уявити, як Ліда зриває з себе купальник і без тіні жалю відправляє його у вируючу воду.

Вона відчувала, що розмова котиться кудись не туди, хоча короля, схоже, цілком влаштовувала ця тема. Він сховав магнітик назад у кишеню, нахилився до її вуха і поцікавився:

— А чи правда, що найвідчайдушніші юнаки стрибають у воду, щоб дістати кольорові вбрання, скинуті дівами? І якщо якийсь хлопець зумів повернути тайнанці те, що вона кинула у воду, вона зобов'язана подарувати йому поцілунок.

Який же провокатор — цей король, особливо коли так шепоче на вухо. Він трохи розтягував слова, вимовляв їх м'яко, але з явним натяком. Уява Ліди легко малювала картини місячної церемонії, хоча вона ніколи не була її учасницею. У неї навіть обличчя трохи почало горіти від цих думок.

І раптом її щік торкнулася приємна прохолода — долоні короля. Він лагідно повернув Ліду до себе.

— Тайнанські юнаки — щасливчики, — посміхнувся король, заглядаючи Ліді у вічі. — Не так і складно їм домогтися поцілунку. Хотів би я отримати доступ до цих спокусливих губ лише за те, щоб скупатися у водоспаді…