Розділ 14 — про те, як трапляються розлуки

Емі була дуже задоволена тим, як склалися обставини. Вчора, щоб перехитрити принца, їй довелося збрехати, що вона захворіла. У планах було всього-на-всього вивести Йон-Мартіна з покоїв, щоб він не виявив, що її "слуга Боббі" і сама Емі — одна особа. Той пішов, але викликав до неї лікаря. Вона побоювалася, що досвідченого цілителя не вдасться ошукати. Він зрозуміє, що вона здорова, а далі, хто його знає, як вчинить із симулянткою. Та тільки лікар все ж таки запідозрив у неї хворобу, і, на превеликий подив Емі, чомусь вирішив, що хвороба заразна. Їй було прописано постільний режим і рекомендувалося звести кількість відвідувачів до одного — її слуги.

Поміркувавши, Емі дійшла висновку, що їй все це лише на користь. У неї поки що відпала необхідність з'являтися на публіці в ролі красуні-аристократки, яка претендує на руку короля, натомість “Боббі” міг вільно бувати де забажає. В образі непомітного слуги їй буде легше з'ясувати те, що так для неї важливо, розплутати ту ниточку, яку вона несподівано намацала. Юний художник Лео безперечно знав Семі. Емі дуже хотілося з ним потоваришувати.

Проте сьогоднішній ранок несподівано приніс новий клопіт. Усіх дів, які прибули за оголошенням, запросили стати учасницями конкурсу краси, призначеного на завтра. "Боббі" теж вручили лист із запрошенням, який він мав передати пані Емі. В листі був досить довгий текст, з якого випливало, що конкурс краси — це перший етап до завоювання права стати нареченою короля. Він складатиметься з трьох частин. Спочатку діви повинні будуть постати перед журі у бальних сукнях, потім кожній буде надано можливість повправлятися в риториці, розповісти, чому саме вона має стати нареченою короля, і на завершення діви знову мають вийти на суд журі, тільки цього разу у національних костюмах, які підкреслюють їхню приналежність до того чи іншого роду.

У Емі з собою було лише дві сукні. Одна — бальна, яка їй шалено подобалася і неймовірно личила. Друга — повсякденна. І все. Вона вважала, що цього буде достатньо. Адже в її планах не було зачарувати короля і вийти за нього заміж. Вона всього лише хотіла звернути на себе його увагу, домогтися його аудієнції і знову просити про особливе чорнило. Щоправда, цього разу їй не було, що запропонувати йому натомість. Вона сподівалася, що вигадає, як діяти, залежно від обставин. А обставини склалися так, що вона знайшла слід Семі без жодних чорнил. Тепер її завдання — якнайдовше залишатися в замку, щоб була можливість спілкуватися з Лео. А якщо так — доведеться брати участь у всіх конкурсах і не програти жодного, щоб не бути відправленою із замку зарано.

Все це означало, що Емі терміново потрібне ще одне вбрання. Таке, яке за умовами конкурсу, підкреслило б, що вона з Яггеллі. Яггельський одяг дуже сильно відрізняється від вавельдорського. І декого ця відмінність може навіть жахнути. Не дарма Яггеллонок вважають неврівноваженими та зухвалими. Вони носять яскраві вбрання зі щільних тканин у червону та зелену клітинку. Їхні спідниці не настільки довгі та пишні, як у мешканок Вавельдори — зазвичай не прикривають навіть коліна. Зате у яггелонок у моді вовняні смугасті панчохи, які будь-яка діва, чи вона з бідної родини чи королівської крові, може зв'язати собі сама, бо з дитинства навчена цій майстерності.

Емі згадала, як вони із сестрами змагалися, хто швидше зв'яже до свята нову пару. Бувало, що їм вистачало одного дня. Тепер їй стане в нагоді освоєне у дитинстві ремесло. Вона збиралася відвідати місцевий ринок і купити все необхідне, щоб зробити собі справжнє яггельське вбрання.

В образі Боббі вона попрямувала до стайні, де королівський конюх допоміг їй підібрати скакуна, і до полудня вона вже й покинула замок.

Дорогою подумки вона все поверталася і поверталася у дитинство та батьківський дім. А все яггельські панчохи — вони розворушили спогади. У Емі, крім близнючки Семі, було три старші сестри. Вона любила їх усім серцем, але найближчою і найдорожчою серцю, звичайно, була Семі. І справа навіть не в тому, що близнючки завжди відчувають особливий зв'язок, справа в тому, що Семі була особливою.

Батько завжди ставився до дочок із суворістю. Їх виховували бути гідними представницями шанованого стародавнього роду. Від них вимагали послуху, старанності та неухильного дотримання всіх писаних і неписаних правил. І сестри всі зусилля докладали, щоб не осоромити батька. Усі, крім Семі.

Вона росла бунтаркою. Їй єдиній передалася справжня зухвала яггельська натура. Ніхто не міг змусити її робити те, чого вона не хотіла, навіть батько. Це вона придумала трюк із перевдяганням у хлопчиків. Емі та Семі часто ним користувалися, щоб вислизнути з дому та відчути свіже повітря пригод. Вони стали завсідницями та улюбленицями за лаштунками Театру Трюків, який був розташований за три квартали від батьківського будинку. Артисти-трюкачі із задоволенням ділилися премудростями свого мистецтва із двома привітними безшабашними підлітками. Знав би батько про їхні пригоди, замкнув би на замок і приставив охорону.

 Втім, якось він так і зробив. Емі не любила згадувати той день, але він постійно спливав у пам'яті. Це сталося напередодні їхнього повноліття. Незадовго до того, як їм мало виповнитися вісімнадцять, до Семі почав свататися Аррнесслоун — один із наближених яггельського короля. Батько вважав партію надзвичайно вигідною. Наречений був поважний і багатий. Семі не злюбила його з першого погляду. Сорокарічний, обрюзглий, лисіючий вельможа здавався їй страшенно старим і нудним. Вона була закохана в молодого артиста театру трюків, справжнього красеня, веселого та відважного Рено. В нього неможливо було не закохатися. Емі теж була підкорена ним.

Батько не хотів тягнути час — призначив заручини Семі та Аррнесслоуна рівно в день її вісімнадцятиліття, хоч і знав, що дочка й бачити не хоче нареченого. Але Семі не стала впадати у відчай — у неї був план.

— Сьогодні вночі я втечу з дому, — сказала вона сестрі. — Рено вирушає на гастролі до іншого міста — я з ним. Він давно вже здогадався, що я не юнак, а дівчина і зізнався, що закоханий теж.