Розділ 11 — про те, що може стати головною новиною дня

Тонкий ніжний аромат, у якому злилися несумісні аромати зеленого яблука, троянди, морозного ранку, свіжоспеченого хліба і чомусь розкритої книги, яка тільки-но вийшла з друку, — ось що так невловимо змінило атмосферу в кімнаті Ліди. А джерелом запаху виявилася пані Фукція, що несподівано зацвіла.

Ліда просто очам своїм не повірила, коли побачила високий квітконос з великою білою квіткою, схожою на каллу. Ще кілька годин тому пані Фукція не подавала жодної ознаки того, що хоче зацвісти, і раптом перетворилася на таку красуню.

Ліда підійшла ближче, щоб краще роздивитися квітку, і тут на неї чекав ще один сюрприз. Усередині квіткового кошика вона побачила метелика. Ну як метелика? Чи можна було назвати таким легким грайливим словом цього вгодованого крилатого монстра? Це створіння зовсім не підходило під витончені стандарти середньостатистичних метеликів. Його коротке товстеньке тільце, вкрите строкатим оксамитом найтонших волосків, не мало жодного натяку на талію, а крила були непропорційно маленькими і важкими. І все-таки у своїй незграбності він був надзвичайно милим.

Не було жодного сумніву, що це і є метелик-співун. Що цікаво, Ліда вже бачила подібних створінь у тому своєму дивному сні, в якому начебто перенеслася на Тайнанські острови. Це було трохи підозріло: як може спочатку щось наснитися, а лише потім ти зустрічаєшся з цим чимось у реальному житті? З тим сном взагалі щось було не так. Що як і інші персонажі того дивного сновидіння існують у реальності?

Однак, що робити з цими підозрами, Ліда не знала, а тому знову переключила свою увагу на співуна. Чомусь захотілося дати йому ім'я. Хай буде пані Ф’юіть. Чомусь здавалося, що це дівчинка. Їй пасуватиме. Ліда відчувала, що вона дама з характером: химерна, активна й авантюрна.

І до речі, схоже, зараз пані Ф’юіть спала. Вона лежала на правому боці, недбало відкинувши одне крило убік, а другим вкриваючись, наче ковдрою. Ліді навіть здалося, що вона чує тихе сопіння. Втомилася, бідолашна. Старалася, літала, чужі уривки думок виспівувала на різні лади. Щоправда, поки що ці уривки в неї дуже короткі виходять — всього на одне слово. Але, можливо, це тому, що Ф’юіть ще не набралася досвіду. Вона ж зовсім недавно з кокона вийшла. Ліда у неї вірила. Потренується і цілими фразами співатиме. Отоді, королю, тримайся, — Ліда всі його підступні плани знатиме, не встигне він про них подумати.

На цій оптимістичній ноті вона пішла спати, сподіваючись, що сьогодні вночі їй насниться щось сіре та буденне, а краще нехай і взагалі нічого не сниться.

Свіжі новини, чутки та плітки, дві чашки гарячого чаю, а також сирники принесла з собою Нессі на терасу, коли прийшла до Ліди, як завжди, з самого ранку для доповіді.

— Весь замок сьогодні гуде про цей новий шедевр нашого кухаря, — поділилася помічниця, опускаючи тацю на стіл. — Знову твій рецепт?

— Так, учора порадила Флоренсу кілька страв  — вистачить на два-три дні, — посміхнулася Ліда. — А що ще обговорюють у замку?

— Головна новина дня — на відбір наречених прибули ще дві діви: сестри Ізард, — Нессі сіла за стіл навпроти Ліди, і вони приступили до сніданку. — Про молодшу нічого не чула ні хорошого, ні поганого, а ось про старшу говорять різне. Ходять чутки, вона має дар.

— Який?

— Точно не знаю. Подейкують, вона ходить уві сні.

О боже, сомнамбула, чи що? Величність і не уявляє, які таланти боротимуться за його руку та серце.

— Виходить, зараз у нас сім претенденток, — підсумувала Нессі. — Точніше, вісім. Пані Улань наполягає, щоб її доньку також включили у список учасниць відбору наречених.

Ох уже ця Улань. Знає ж, що дочка мріє про іншого.

— Коли призначимо дату першого етапу конкурсу? — поцікавилася Нессі.

— Не будемо з цим тягнути. Із завтрашнього дня і почнемо.

Ліда з помічницею почали обговорювати, як проходитиме конкурс і що необхідно для його організації. Поки що зосередилися на першому етапі. У списку чеснот майбутньої нареченої короля першим пунктом значилася краса, тому логічно було в якості першого етапу відбору наречених якраз і провести конкурс краси. План накидали швидко — Ліда просто згадала, як відбуваються подібні шоу у її рідному світі.

— Треба буде підготувати для конкурсу один із залів для урочистих заходів. Підключимо Фелікса? — Запропонувала Нессі.

— Чудова ідея!

— Сходжу за ним, — сказала помічниця.

Але Ліда її зупинила:

— Трохи згодом. Фелікс, мабуть, ще спить. Наскільки мені відомо, вночі він творив — малював зірки.

Губи мимоволі розпливлися в усмішці. Спогади виявилися надзвичайно теплими: мрійливий малюк Лео на плечах свого опікуна.

— Він не спить, — теж чомусь усміхнулася Нессі. — Скажу тобі по секрету. Ще ніхто не знає. Але сьогодні вранці король викликав Фелікса до себе, щоб оголосити, що його прохання про усиновлення Лео схвалено.

— Справді? — засяяла Ліда.

— Фелікс сам мені розповів. Я така рада за них. Ніколи ще не бачила його таким щасливим.

Ліда теж відчула себе надзвичайно задоволеною. І навіть вирішила тимчасово припинити вважати короля тираном. Їй вдалося до нього достукатися. Він прислухався до її аргументів. А може, аргументи ні до чого. Просто Фелікс та Лео змогли розтопити навіть це цинічне серце.

— Ну, коли Фелікс не спить, клич його сюди, точніше, одразу до мого кабінету. Підключимо його до нашої команди з підготовки конкурсу, — попросила Ліда.

Його творчий потенціал справді може сильно допомогти. Та й просто хотілося якнайшвидше побачити його добру романтичну щасливу фізіономію.

Нессі відразу помчала виконувати завдання, а Ліда попрямувала до кабінету — чекати там своєї команди. На диво, вона виявила, що біля кабінету на неї чекають двоє відвідувачів: чоловік і жінка. Раніше Ліда їх у замку не бачила. Вони ввічливо привіталися та попросили аудієнції. Вона здогадувалася, звичайно, що це могли бути родичі однієї з конкурсанток. Переконуватимуть, що їхня дочка найкраща з найкращих, чи проситимуть про якусь поблажку, як це робила пані Улань?