Розділ 9 — про спокусу і зваблення

Сьогоднішній вечір став для Йон-Алена однією суцільною спокусою. Почалося з того, що він заскочив свою радницю у ванній кімнаті. Прикрита самою лиш піною, вона спала.

Йон-Ален міг би розвернутися і піти, не так вже й сильно він потребував банних процедур, щоб будити розпарену в гарячій воді зеленооку негідницю і вимагати поступитися місцем. Але хіба хоч один чоловік пішов би відразу і відмовився від насолоди споглядати чарівну картину, що відкрилася очам? Він сів на край ванни і дозволив погляду торкнутися всього, що хотілося. А хотілося багато чого. Погляд затримувався на тому, що не приховувала піна, а далі підключалася фантазія. Йому несподівано спало на думку дещо, що змусило посміхнутися. Попередні радники вміли заволодіти увагою Йон-Алена, коли вели з ним мудрі бесіди, а Лідії для цього й казати нічого не треба і взагалі можна навіть спати. Який інший король міг би похвалитися, що його радник викликає найжвавіший інтерес, навіть коли задрімав?

Але це не означало, що Йон-Алену більше до вподоби, коли його радниця мовчить. Йому подобалося провокувати її на бурхливі розмови. Його тішило, як вона протистоїть його словесним випадам, як не боїться і сама йти в атаку. Його інтригувало, що ніколи заздалегідь не знаєш, куди заведе їх чергова розмова.

Коли там, у залі для обмивань, він все ж таки вирішив розбудити її, то й подумати не міг, що буде втягнутий в авантюру і вже за годину опиниться тут, на озері, в засідці, і вистежуватиме мисливця на цвіркунів.

Разом із Лідією він піддався азарту з'ясувати, хто ж це, але щойно ціль їхньої авантюри була досягнута, він втратив до неї інтерес, — із Сильваном можна й пізніше розібратися. Увага Йон-Алена знову переключилася на радницю. Вона стояла поряд, зовсім близько, одягнена в костюм для верхової їзди, який зіпсує будь-яку жінку, зробивши схожою на чоловіка, але тільки не Лідію. Штани щільно охоплювали її талію і ледь повненькі стегна, підкреслюючи хвилюючу жіночність її фігури.

Вона не помічала, що пригоди, пов'язані з пересуванням у густих чагарниках, розтріпали її волосся. Тепер її пшеничні пасма були в легкому безладді. І ще у неї з'явився рум'янець на щоках. Це лише посилювало її привабливість. Хоча зазвичай все навпаки. Діви перед балами проводять кілька годин, щоб укласти волосся в ідеальну зачіску, і покривають обличчя шаром пудри, щоб зробити його колір однорідним, що, як вони вважають, надає їм чарівності. Лідії, щоб зачаровувати, нічого робити не потрібно. Її привабливість йшла зсередини — від її тайнанської природи. Йон-Ален опустив погляд на її губи — ще одна спокуса. Трохи пухкі, ніжні — так і тягнуло до них доторкнутися.

Він зірвав кілька ягід дикої смородини і відправив їх собі до рота — хотів перевірити, які вони на смак. Переконавшись, що ягоди стиглі, зірвав ще кілька — ці призначалися Лідії. Він підніс їх до її губ і ті розкрилися назустріч частуванню. Все чоловіче в ньому миттєво гостро відгукнулося на цей надзвичайно чуттєвий рух. Реакція була настільки яскравою, що Йон-Алену прийшла в голову думка, яка вже не раз виникала сьогодні. А чи не потрапив він під дію тайнанських чарів? Чому він так гостро реагує на Лідію? Чому вона перестала здаватися йому лише юною наївною дівою, як було спочатку? Ще в ранньому дитинстві над ним провели ритуал, який захищає від будь-яких шкідливих чарів, але все ж таки Йон-Алену неодмінно захотілося переконатися, що так і є — він не чутливий до тайнанських чарів. Що йому треба для перевірки? Лише поцілунок. Якщо він принесе задоволення лише Йон-Алену, а сама Лідія залишиться холодною — це чари. Немає більшої шкоди короні, ніж застосування чарів до короля. Тоді з радницею доведеться розпрощатися.

— Ф’юіть-ф’юіть… — продовжував горланити метелик-співун. Ліда напружила слух. — Ф’юіть… пере-е… вірррр… и-ити… Ф’юіть…

Єдине, що Ліда спромоглася розібрати, було слово “перевірити”. Що це таке? Уривок думки короля? Але що він збирається перевірити? Навіщо та чому? Для чого —  не зрозуміло. Співунчику, постарайся, залізь у голову тирана глибше — Ліді потрібні подробиці.