Банально, але треба почати з початку

Кожен день, все й те саме. З часом чомусь іноді ми можемо поводити себе , як робот. Та сама робота, ті ж самі справи по вихідним і майже ніяких емоцій. Мабуть у такій ситуації, багато людей щось почнуть міняти у своєму житті, мабуть хтось піде до психолога, і навіть можливо почне все налагоджуватись. Так в один день, і я вирішила щось змінити у своєму житті, але якби не було банально, спочатку я вирішила вспам'ятати своє минуле, щоб зрозуміти у якому місті, щось пішло не так. І краще я б цього не робила... Хоча, може мені це і треба було?..

Як ви вже зрозуміли, народилася я в звичайній сім'ї. Тато розлучився з мамою у мої три роки, і мама, так як працювала, відправила мене до бабусі з дідусем. Це було щасливе дитинство до 10 років.

-Дідусь, а давай бабусі рот заклиїм, щоб вона лаялась на нас?

-Слухай сонечко гарна ідея, я тримаю, ти клеїш.

-От так ви мене любите, я усе твоїй матери розповім, як ти мене ображаєш.

-Бабусь, но ми ж жартуємо, ми тебе дуже любимо.

І це було насправді, я дуже їх любила і не цінила час разом.

-Мамуля ти приїхала. Упав

Тоді на мамі я побачила сльози, чорний платок і як вона питалась мені щось мені пояснити. Але я нічого не хотіла чути, я не хотіла вірити, що мого дідуся більше. Пам'ятаю, що є традиція кидати останню горсть землі до могили. Я не хотіла цього робити, бо не могла зміритись, що його більше нема, але мене примусили. І це було дуже боляче, бо саме у той час, я зрозуміла, що я більше ніколи не побачу дідуся. Може тот випадок і став першим кроком до повороту не туди...

У кінці похорон, мама з бабусею дуже багато випили і почали сваритися, так що навіть побилися. Яка тому причина, я не пам'ятаю, але пам'ятаю відчуття страху, що останні близькі тобі люди нашкоджують один одному. Після цього мати забрала мене до міста, і напевно ось він другий крок...

Жили ми у сестри мого батька, дітей в неї не було, та то напевно к кращому, бо по відношенню до мене, вона не сильно їх любила. Поступила я до школи, навіть у одну з найкращих у місті. До бабусі їздила на вихідні і канікули. Все було б добре, але як у різній банальній історії, це був тільки початок.

Мама дуже багато пила алкоголю, і навіть іноді могла не приходити додому декілька днів. Тому вже в одинадцять років, я розуміла як надягнути маску щастя зі фразою " У мене все добре". 

Коли, я кось приїхала до бабусі, я познайомилась ще з одним дідусем. Він мені навіть подобовся. Але це був напевно початок, мого зламаного життя. І все що було до, як опинилось було просто квіточки.

Чому зі мною так поступали?..