28 Кирило

Поки перукар, важко зітхаючи і охаючи, рятувала зачіску Кіри, я вийшов на вулицю і зателефонував батькові Аліси. Треба було негайно щось робити, щоб вберегти Гордієнко від цієї навіженої.

Якби вона була хлопцем, я б вирішував усе по-іншому... 

Аліса вже перетнула всі межі. Слів у мене для неї більше не залишилось.

Після сьогоднішнього жахливого випадку, я навіть бачити її не хочу.

Я розповів про все Євгенію Петровичу і попросив зробити все можливе, щоб його дочка більше не зашкодила Кірі.

Батько Аліси - серйозна і відповідальна людина. Почувши мою розповідь, він був шокований, тому що не очікував чогось подібного від своєї розважливої і слухняної дитини. 

Він вибачився за поведінку Аліси та пообіцяв, що розбереться з нею і покарає.

Вирішивши це питання, я трохи заспокоївся і повернувся до Кіри.

Дівчині вже зробили досить симпатичну зачіску. Гордієнко навіть з короткою стрижкою виглядала чудово, але мені було дуже шкода її розкішного, пшеничного волосся.

Можу собі уявити, як Кірі жаль з цього приводу, але вона продовжувала вперто вдавати, що все добре і нічого страшного не трапилось.

Після салону ми з Кірою поїхали в кафе. Сьогодні я хотів влаштувати для своєї маленької принцеси сюрприз, але Аліса все зіпсувала. Бісова дурепа!

Щойно згадаю, як ті виродки схопили Кіру, все в середині стискається і дах їде від люті.

Настрій на нулі. Цього вечора я планував запропонувати Кірі зустрічатись, але тепер це доведеться відкласти.

Здавалося, що Кіра вже заспокоїлась після пережитого.

Петрович привіз нас до аніме кафе і мала помітно пожвавішала. 

Я допоміг Кірі вийти з авто і взявши за руку, повів до входу.

Було так приємно і хвилююче тримати її крихітну ручку, що я мимоволі посміхнувся.

Я вже збирався відчинити двері, але вони різко відчинились самі.

З кафе вибіг переляканий Назар.

- Ви мене не бачили. До кінця тижня мене в школі не буде,- нервово промовив він і швидко побіг до свого авто.

Що ж такого могло трапитись, щоб Назар так зреагував?

Якщо я не помиляюсь, то сьогодні він збирався на побачення з Крітською.

Пропустивши Кіру вперед, я зайшов в кафе слідом за нею.

- Супер! Як же тут класно! - Захоплено промовила мала, роздивляючись довкола.

- Гей, ви, солодка парочка! Ви Кошового не бачили? - Запитала Юлька Крицька, що неочікувано з'явилась перед нами.

- Ні, не бачили. Ми тільки прийшли, - збрехав я, а Кіра мене підтримала.