15 Кирило

На подив, Аліса спокійно сприйняла інформацію про наш розрив.

Я очікував істерики, сліз, звинувачень і сотню прокльонів на свою бідолашну голову, але всього цього не було.

Після нашої з Алісою розмови у мене залишився неприємний осад на душі.

Ніби все пройшло добре, але все одно з'явилося якесь відчуття незручності.

Розібравшись з Алісою, я пішов на пошуки Назара.

За цей час друг вже встиг добряче сп'яніти. Настрою розважатись у мене не було. Хотілося швидше дістатись додому і завалитись спати.

Я запитав у Назара, які у нього плани. Виявилось, що він теж вже навеселився. Я викликав таксі і ми поїхали додому.

Наступного дня Наз приїхав до мене додому.

- Кире, тобі дуже пощастило, бо твій друг - геній, - заявив він мало не з порогу.

- Кого ти маєш на увазі?- Поцікавився я

- Звісно, що себе. Можна подумати, що ти знаєш багато геніїв.

- Можна дізнатись, в чому проявляється твоя геніальність?

- Багато у чому, але зараз не про це. У мене з'явилась чудова ідея, як  з'ясувати щось про Макса і Кіру. Пов'язує цих двох щось чи ні?

- І що ж ти вигадав, мій геніальний друже?

- На цих вихідних я влаштую вечірку і разом з усіма запрошу на неї Макса з його друзями, а ти приведеш Кіру. Поспостерігаємо за ними і зрозуміємо чи вони знайомі.

- А якщо у них конфлікт і Макс якось образить Кіру?

-  А ти навіщо? Будеш постійно поряд і наглядатимеш за нею, щоб цього не сталося.

- Можна спробувати, але якщо я побачу, що Кірі некомфортно, то відразу заберу її з вечірки.

- Лишилось тільки запросити Гордієнко до мене на вечірку. Чомусь я думаю, що це буде нелегко.

- Я теж так думаю, - зітхнувши, погодився я.

- Як вчора все пройшло з Алісою?

- Краще, ніж я думав. Ми спокійно поговорили і вона поставилась до всього з розумінням.

- Аліса і розуміння - це щось новеньке. Я, як і ти, знаю її з дитинства. Вона завжди була істеричкою і плаксою.

- Схоже, що Аліса подорослішала і змінилась.

- Хотілося б вірити.

Назар завжди недолюблював Алісу і це почуття у них було взаємним. Ці двоє відразу починали сваритись, варто їм було зустрітись. З роками нічого не змінилось.

Наступного ранку я прокинувся раніше, ніж зазвичай. Хотів перед уроками зайти до зоомагазину і купити різних смаколиків для рудого кошака Кіри.

Щойно я приїхав до школи, як відразу помітив Гордієнко і Глівінського.

Точніше, я помітив Кіру, а той пуголовок сам потрапив у моє поле зору. Вік  би його не бачити.

Підійшовши ближче, я випадково почув, що ці двоє сваряться.

А це вже цікаво. Чим більше напартачить цей ботан, тим краще для мене.