Розділ перший

Елайна

– Чи згодні ви, принцесо Елайно, стати дружиною своєї істинної пари, Айсмора Бладторна, і бути його вірною драконицею, аж доки смерть не забере вас в кращі світи?

Ні! Не згодна! Але хто б мене питав…

Крижані дракониці – рідкість. Коли народжується така, вона повинна повінчатися зі своїм істинним з допомогою особливої древньої магії, що перетворить їх у єдине ціле. Може, звучить це і красиво, але насправді вінчальний артефакт позбавляє жінку будь-якої свободи, а далі тільки її суджений вирішує, скільки у неї залишиться прав.

А мій істинний – Айсмор Бладторн, могутній дракон і жахливе чудовисько, яке за бажання може заборонити мені навіть дихати. Повінчатися з ним, наповнивши своєю кров’ю артефакт, все одно що стати рабинею. Батьки знали про це, намагались захистити мене від небажаного весілля, проте дід, король-дракон, знайшов спосіб обманути їх.

Крижана дракониця мусить виконати свій обов’язок.

– Принцесо Елайно, – кашлянув Його Святість, Дракон-Священик. – Ви повинні виразити згоду, перш ніж торкнетесь артефакту.

– Елайно, – Айсмор підштовхнув мене, – говори. А потім ми одночасно подаруємо свою кров квітці. Ти прекрасно знаєш, що нікуди від державного обов’язку не подінешся.

– Повторіть питання, – прошепотіла я ледь чутно, ніби зайві кілька секунд дарували мені шанс на порятунок.

Що, як вдасться вигадати спосіб втекти від нього? Ну, а раптом?.. Або віковічна крига, що скувала трояндовий кущ, розтане, і артефакт втратить свою силу, не буде більше цих проклятих заморожених квітів, які одне за одним зривають пари. Або батьки прилетять і скажуть, що це все незаконно, і їх обманом змусили відлетіти, а доньку захопили в полон!

– Чи згодні ви…

– Вона не згодна!

Я озирнулась.

Двері величного храму, викуті зі срібла та затягнуті кригою, розчинились настіж. Я чекала побачити батька чи матір, кого завгодно, проте на порозі драконячого храму стояв Деніел.

Мій другий істинний.

…Такого майже ніколи не буває. Всі знають, що істинна пара – це хтось один, а інші в кращому випадку гарно підходять. Проте ми з Деніелом випадково зіткнулись ще багато років тому і з першого погляду відчули зв’язок, що протягується від серця до серця.

А потім я дізналась, що він втрачає крила і може зовсім скоро втратити шанс стати драконом. Отже, про наші стосунки навіть не йшлося. Моє серце обливалося кров’ю, коли в останню нашу зустріч Деніел обіцяв знайти вихід. Дракон майже не слухався його, він стрімко слабнув, і я розуміла, що ми можемо більше ніколи не побачитись.

Ми прощалися. Деніел полетів. А потім в моєму житті з’явився Айсмор, знайшов спосіб підтвердити істинність – напевне, вона дісталась йому, бо Ден втратив свої сили, подумала я, але яке це вже мало значення? Про Деніела я знала тільки, що він живий.

Тепер він прийшов, і я відчула, як бринить в повітрі нитка нашого зв’язку. Це було не порівняти з тим, що я відчувала до Айсмора. Здається, і Дракон-Священик відчув, що між нами є щось набагато більше.

– Хто це? – Бладторн стиснув руки в кулаки, і підлога довкола його ніг вкрилась памороззю. – Елайно?

– Це мій істинний, – підняла голову я.

– Той самий, у якого відсихали крила? – Айсмор фиркнув. – Яке він має право заявлятись сюди та зривати нашу шлюбну церемонію?!

Він сіпнув мене за руку, тягнучи до артефакту.

– Покінчимо з цим фарсом та обвінчаймося скоріше, – заявив він.

– Ні, я…

– Я не дозволю! – Деніел прискорив крок, швидко наближаючись до нас. – Я істинний принцеси Елайни, і вона має право вибору, може сама вирішувати, за кого піде, за мене чи за нього. Ваша Святосте, ви повинні негайно спинити церемонію!

Якби зараз довкола були гості, напевне, натовп би охнув, вражений цими словами. Проте в стародавньому драконячому храмі стояли лише ми з Айсмором і Дракон-Священик, що керував церемонією і закріпляв її. Я спіймала на собі його майже співчутливий погляд.

Він не міг відмовити Бладторну у проведенні церемонії, проте мав повне право не схвалювати її.

– Ваша Святосте, – Айсмор впився поглядом в священнослужителя, літнього на вигляд чоловіка, могутнього дракона, що зрікся свого імені, аби бути провідником магії для нашого королівства, – проводьте церемонію негайно. Я не збираюсь слухати якогось безкрилого виродка, який вирішив посягнути на мою наречену. Швидко!

Дракон-Священик промовив:

– Тільки якщо принцеса Елайна дасть свою згоду на проведення церемонії з вами.

Айсмор фиркнув.

– Згоду? Вона ж жінка! – це прозвучало так, ніби я була істотою нижчого класу, ні на що не придатною. – Все, що вона повинна зробити, це прикласти руку до троянди!

Він втратив рештки терпіння. Деніелові лишалось до нас всього кілька кроків, коли між ним та нами раптом виросла крижана стіна, а Айсмор, загарчавши, мов лютий звір, потягнув мене до артефакту. Викутий з криги трояндовий кущ затремтів від гніву його магії. Мій ненависний істинний схопив мене за руку та фактично силоміць притиснув долоню до гострих пелюсток, закріплюючи шлюб.