49 розділ

Королівський палац Талласії, таємний кабінет

- Хто це зробив? - прогарчав чоловік, заледве стримуючи магію і бажання щось розтрощити.

- Ми не знаємо, - звітував гвардієць, винувато схиливши голову. - Мої люди обшукали все, перевірили кожен закуток, проте жодних слідів знайти не вдалося. Одне можу сказати напевне, працювали професіонали!

- Це я вже й сам зрозумів! - психував господар кабінету, підводячись з-за столу. - Думаєш, це їхніх рук справа?

Здалося, чи в його голосі ковзнув біль.

- Не впевнений, - відповів співрозмовник. – Занадто не логічно. Схоже, до нашої справи долучилася третя сторона…

- Сподіватимемося, що їхні плани збігаються з нашими, - скривився чоловік. - Як там Захрем?

- Виживе, - знизав плечима гвардієць. – Схоже, його не планували вбивати. Лише тимчасово знешкодити. Але є й інша проблема…

- І? – розлютився головний.

- Вони викрали Фріду...

- ЩО? - вибухнув чоловік. – Як? Коли?

- Вчора бачили, як вона від'їжджає від палацу в кареті без будь-яких розпізнавальних знаків. Безперечно, це справа рук храмовників. Але ми не впевнені, навіщо вона їм…

- Вієру допитували?

- Не довелося, - хмикнув гвардієць. - Він усе визнав сам. Наш шпигун запевнює, королева в викрадені не замішана.

- Це її не виправдовує! - скривився головний, повертаючись за стіл. - Знайдіть, де тримають Фріду, і не спускайте з неї очей, але не більше. Хочу побачити, що вони задумали.

Згідно кивнувши, співрозмовник все ж таки не втримався і запитав.

- Ви не боїтеся, що її можуть вбити?

- Ні! – хмикнув чоловік. - Моя дівчинка нікому не дасть себе образити!

Майя

«Тихий сад» - маленький готель неподалік центру, прихований у тіні інших будинків, знову наповнився людськими голосами. З недавніх пір він перетворився на наш таємний штаб. Поняття не маю, як Біллу вдалося пояснити все, що відбувається, найдобрішій із людей, пані Рохнес, але тим не менш вона не заперечувала.

- Що далі? - поцікавилася у присутніх за накритим столом. Як сказала господиня закладу: «Жодних справ на голодний шлунок!» Всі підтримали, навіть я. І нехай всередині об ребра шалено билося зранене серце, розслаблятися все ще не було часу. – Якщо храмовники дійсно вирішили прикінчити Фріду, тоді нам варто поквапитися!

- Швидше за все, вони планували провести ритуал під час коронації, - втрутилася мовчазна Сара. – Принаймні я б на їхньому місці так зробила. Але що тепер? Навряд чи вони наважаться…

- Наважаться! - заявила впевнено, нутром відчуваючи наближення нової зустрічі з морським монстром. Ніколи не забуду його слизькі щупальця і ​​моторошний рев, що пробирає до самих кісток! - Чим довше вони зволікатимуть, тим більша ймовірність, що хтось зможе їм завадити.

- Майя має рацію, - погодився Грант. - Нам потрібен дієвий план, як врятувати принцесу і не зустрітися з Морським богом.

- На рахунок «зустрітися», не впевнена, - загадково посміхнулася, - проте щось подібне до плану у мене вже намалювалося… Тільки нам необхідне дуже потужне джерело магічної енергії!

Я завжди підозрювала, що апарат для дихання під водою, який створив для мене Давид, рано чи пізно знову стане в нагоді. І ось цей момент настав! Бачили б ви очі хлопчаків, коли я виклала його на стіл!

- Не може бути! - вигукнув старшенький, хапаючись за своє дітище. - Як тобі вдалося?

- Невже ти справді вважаєш, що я здатна просто викинути твій винахід? - ображено хмикнула. Та довго дутися не стала. Не в моїх це правилах. Тим паче, коли тебе свердлять півдесятка зацікавлених поглядів. - За допомогою цього невеликого пристосування мені вдалося втекти минулого разу. Будемо сподіватися, що і цього разу він мене не підведе!

- Що означає тебе? - насупився Джо, пропалюючи мене гнівним поглядом.

Зрозуміла, не підтримає!

- Я пропоную врятувати Фріду під час ритуалу! – шокувала присутніх. – Насправді, це єдиний час, коли її залишать одну, без нагляду…

- Але ж вона буде в човні! – обурився Ед. Ось від когось, а від нього підступу точно не чекала. - Серед величезної бухти! На прицілі у морського монстра! Як ти собі це уявляєш? Хочеш, щоб він і тебе зжер заразом із цією... слизькою ррукамі? До демонів все! Нехай здохне! Світ від цього не дуже постраждає…

- Едмонд! - холодно припечатав Давид, помітивши, як від мого обличчя різко відринули всі фарби. Несподівано усвідомила, наскільки глибоко моя «смерть» поранила сім'ю. Саллі, Адріан, Ерік… мої улюблені брати, в їхніх очах більше не було ні колишнього куражу, ні передчуття. Схиливши голови, вони мовчки прислухалися до перепалки. - Фріда наша сестра, навіть якщо одна думка про це викликає огиду! Батько не хотів би…

- Батька більше нема! - сплюнув хлопець, схоплюючись на ноги і йдучи геть.

- Нічого, - тяжко видихнув наш старшенький. - Охолоне і повернеться! Викладай свій план…