48 розділ

Майя

- Цього не може бути, - спохмурніла, згадуючи, чи були в батька ще коханки. – Окрім нас, більше бастардів немає, тому навряд…

- Але ж у нього є законно народжена дочка! – втрутився Давид.

- Ти ж не думаєш... - пробурмотіла шоковано. У голові не вкладалося, храмовники принесуть у жертву Фріду! – Лукреція не допустить…

- Це якщо вона дізнається! - реготнув Едмонд, розвалившись на стільці. Здавалося, його єдиного влаштовувала ситуація, що виникла. - Та мені чомусь здається, що зараз її більше цікавить король Захрем.

Як би там не було, потрібно щось робити. Я, звичайно, ніколи не любила сестрицю, але батько був би проти її смерті.

План дій народився ближче до світанку. Сирий та поверхневий, він був нашим єдиним шансом. Діяти вирішили напевно. Насамперед відправили Делвіна до палацу, зібрати плітки, і не прогадали! Коронацію Захрема призначили на завтра, одразу після похорону.

При думці про батька в грудях неприємно стискалося. З іншого боку, матиму шанс попрощатися. А все тому, що свято братику ми вирішили трохи зіпсувати.

Де Білл знайшов мантії храмовників, навіть питати не стала. Все одно не розповість. Спочатку весь план збиралися провернути без мене, проте... Де це бачено, аби я не добилася свого? Тим паче, Майстра у натовпі розглянути зможу лише я!

- Робимо все максимально швидко та без зайвих емоцій, зрозуміла! - наставляв мене Грант за кілька годин до церемонії. З'являтися на площі ні сіло, ні впало було б надто підозріло, тому вливалися в «колектив» храмівників поступово. Добре, що хламіди довгі, а капюшони глибокі.

- Зрозуміла! - прошипіла, підв'язуючи балахон тонкою мотузкою.

- І не втручайся! – не вгавав голова Темного кварталу Евандера. - Слідуємо плану, що б не трапилося!

- Слухаюся! – жартома вирівнялася, наче королівський гвардієць на плацу.

- Досить блазнювати! – пирхнув чоловік, трохи розслабляючись.

Задерикувато підморгнувши, попрямувала до бокового входу в головний храм Морського бога Талласії. Швидко влившись, почала тягати прикраси та підношення, розсипати пелюстки квітів по підлозі, малювати руни крейдою (для цього нам видали листки з малюнками та вказівками, а інакше було б не переливки). Загалом, ретельно не привертала до себе увагу, аж доки наприкінці вулиці не з'явилася похоронна процесія…

Ніколи не думала, що ховати батьків так боляче! Навіть розуміючи, що нічого змінити не зможу, серце розривалося на дрібні частини, потопаючи в непролитих сльозах. Закритий саркофаг, що не дозволяв навіть з далеку востаннє поглянути на рідне обличчя, і спокійні фізіономії мачухи з Юкрасом пригнічували. Проте абсолютно задоволена морда Захрема дратувала до неможливості!

- Зроби так, аби він хоча б тиждень корчився в страшних муках! - прошипіла крізь стислі щелепи, поглядом проводжаючи королівське подружжя всередину храму.

А далі справа техніки! Дочекавшись, коли охорона максимально розслабилася і втратила пильність, Білл одночасно кинув у братика заклинання тліну, яке не стільки ранить, скільки викликає купу неприємних наслідків (лікування при цьому тривале і не менш неприємне). І вибуховий пакет, щоб викликати паніку та прикрити наш відступ.

Все пройшло, як по маслу, тільки саркофаг із батьківським прахом залишився самотньо стояти посеред зали.

Лукреція Жоффре, королева Талласії

-  Як він? – судомно стискаючи кулаки, щоб не кричати на весь палац, спитала у цілителя, коли той нарешті вийшов з кімнати принца.

- Коронацію доведеться відкласти, - повідомив саме те, що найбільше хотіла почути королева. – «Чорний тлін» встиг пошкодити шкіру та дихальні шляхи принца. Якщо поспішимо з лікуванням, на тілі залишаться множинні магічно стійкі ушкодження.

Загарчавши, жінка наказала цілителю залишити її. Заперечувати не став, і вже за мить двері тихо рипнули, зачиняючись.

- Де Фріда, коли вона мені так потрібна? - обурилася королева, нервово походжаючи вітальнею. - Приведіть негайно!

Але ні за хвилину, ні за годину доньку так і не знайшли.

- Її кімната пустує вже другий день, - звітував вірний слуга, через кілька годин пошуків. – Покоївка стверджує, що принцеса покинула палац ще вчора і з того часу не поверталася…

- Чому мені не повідомили? - нарешті зірвалася жінка, кидаючи в посланця вазу з квітами, що до цього мирно спочивала посеред столика.

- Не було вказівок, - пискнула чоловік, перш ніж поспішно зникнути за дверима.

- Майстер! - прошипіла Лукреція, хапаючись за волосся і скуйовджуючи ідеальну зачіску. – Здогадався!.. Вирішив погратись зі мною!.. Не дозволю! Вієру до мене!

Міністр з'явився лише за кілька годин. Задоволений, наче ситий горрай, чоловік вальяжно вплив до кімнату і жартівливо вклонився розлютованій королеві.

- Чим можу бути корисним, Ваша Величність, - поцікавився гість, опускаючись у величезне крісло, абсолютно ігноруючи при цьому правила етикету.

- Де вона? - накинулася на лієрда Лукреція, ледь не хапаючи його за комір сорочки. – Де Фріда? І не кажіть мені, що вона не у вас! Не повірю!..