36 розділ

Білл Грант – голова Темного кварталу Евандера

- Чому раніше не покликала? - сердився чоловік, розглядаючи руїни, які створило одне нестерпне дівчисько. Якби він раніше знав, у що вляпається, можливо, не став би впускати її у своє життя!.. Хоча… ні! Став би!

- Якщо про це дізнаються!.. - шипів Делвін, заліковуючи глибокі порізи та синці на тендітній дівочій спині. До послуг Білла завжди були одні з найкращих цілителів Евандера, проте він все одно вважав за краще використовувати слабкий дар трохи запального, зате надійного молодика.

- Не починай! - рикнула Сара, скривившись, наче кислиць об'їлася.

- У-у-у… - застогнала дівчина, коли маг необережно зачепив зчесану шкіру. – Не розумію, як це сталося! У мене немає магії! Майже…

- Не було, - погодився голова Темного кварталу, - раніше! Проте таке іноді трапляється, щоправда, найчастіше в дитячому віці... Схоже, сталося щось досить серйозне, аби це змогло розкрити твій потенціал!

- Не думаю!.. - смикнулася Майя, вкотре тихо зашипівши. Колись затишна невелика кімната тішила око розбитим вікном, мокрими стінами та зламаними меблями. - Боги, що я скажу пані Рохнес?

- Нічого, - відмахнувся Грант. – Я вже все владнав. Ти давай, не відволікайся. Розповідай все і по порядку!

Помовчавши трохи, дівчина неохоче, але таки розкрила рану, що пустила гниле коріння у її серці.

- Я закрилася, - сховавшись за волоссям, прошепотіла Майя. - Вирішила, якщо не буду про це думати, то цього ніби й не було! Наче він все ще живий, просто десь… далеко… Ха! Як би дико не звучало, це спрацювало! Біль відступив, принишк десь дуже глибоко і майже не турбував. Я змогла вільно дихати, мислити та, головне, працювати над своїм планом! Цілі стали такими ясними і зрозумілими… Все було нормально, аж доки не прийшла Сара. Вона випадково зруйнувала старанно збудований захист, наче паперовий будиночок. Нутрощі обпалило болем і мене поглинула темрява. Що було далі не знаю, а коли прокинулася, мене зі страшною силою потягло до моря.

У кімнаті повисла гнітюча тиша.

- Ясно! – заключив чоловік. - Я так зрозумів, сьогодні у тебе відбувся перший викид сили. Це нормально, проте варто вияснити, що його спричинило, аби уникнути спонтанних повторень?

- А, це... - тонка спина напружилася, а в аурі замиготіли сині іскри. - Ми повернулися з пляжу і збиралися розібратися з моїми дивацтвами, коли у вікні я побачила його... Майстра!

- Що? – вражено вигукнули всі присутні.

- Ото ж бо! – фиркнула Майя. - Він заховався під своїм дивним магічним покровом, але мене таким не обманути. Це точно був він! А далі усе вийшло з-під контролю! Сила ринула з мене в різні боки, виносячи вікно, ламаючи меблі та відкидаючи тіло назад. Пам’ятаю тільки різкий біль. До свідомості повернулася під  ваші суперечки!

- Мила! - кинулася до дівчини Сара, мимохідь простреливши злісним поглядом у коханому велику діру. Зрозуміло, потім на нього чекає розправа! Що вже там? Чи не вперше! – Якби я тільки знала…

- Досить! Залиште «соплі» на потім! - різко перебив кохану Білл. - Делвін, настав час закінчувати. У нас попереду ще багато роботи, ніколи прохолоджуватися!

Лукреція Жоффре, королева Талласії

Події розвивалися надто швидко! З одного боку, вона вже давно була готова до всього, а з іншого… різкі зміни, які чекали на її сім'ю, вселяли невпевненість. Ні, вона не боїться, і прийме свою долю, якою б вона не була, але й плисти за течією здавалося нерозумним. Саме тому королева Талласії підготувалася!

- Ласкаво просимо! - розійшовся величезним залом змінений чоловічий голос, проникаючи під шкіру і викликаючи густу паморозь на спині. – Ваша Величність, королева-мати, і Ваша Високість, принц Захрем, чи готові ви прийняти наші умови?

У головному храмі Морського бога зібралися всі послідовники Майстра, сотня людей, яка дихала і рухалася абсолютно беззвучно. Тиша, що панувала довкола, була настільки глибокою, що викликала підсвідомий острах.

Захрем зацьковано глянув на матір, проте відступати не наважився.

- Готові, - привітно посміхнулася королева, звично беручи себе до рук. – Одне лише питання, коли я зможу побачити результати?

Питання з каверзою, адже вона абсолютно не має наміру чекати, доки цей маг знищить Германа. Якщо Лукреція зробить все сама, їхня домовленість втратить будь-яку силу. Можливо, їй навіть пощастить врятувати сина!

- Хм... - здавалося, Майстер вдоволено посміхнувся. Невже розкусив її задум? Серце тривожно гепнуло об ребра. – Не варто хвилюватися. Вже надвечір у королівстві буде оголошено жалобу!

- Надвечір? - здивування приховати не вдалося. - Так швидко?

- Ви сумніваєтеся у моїх можливостях? – чи то погрози, чи може глузування, жінка не знала, чого було більше в голосі голови змовників. Проте одне вона зрозуміла напевно, жартувати ця людина не збирається!

- Ні!.. Ні, анітрохи…

- Тоді пропоную починати!

Раптом все почало рухатися. Почулися нерозбірливі гортанні бурмотіння. Зайнялися десятки свічок. Їх оточили жерці, відтісняючи Захрема до центру зали. Звичайна процедура поступово перетворювалася на дивний ритуал, який нічого хорошого їй не віщував, але втручатися Лукреція не насмілилася.