15 розділ

Білл Грант – голова Темного кварталу Евандера

Все складалося набагато краще, аніж він сподівався! Дівчинкою виявилося досить легко маніпулювати. Не те щоб він намагався привласнити її здібності (громила, який її супроводжує, цього не дозволить), але якщо вже випав такий шанс…

Щоденник Лайона Дункана, горе-вченого, так і не визнаного магічною спільнотою, дістався йому разом з усім майном чоловіка, котрий програвся до останньої нитки. Можливо, господар був би проти, та, на щастя, мерцям уже байдуже... Білл не знав як і коли йому знадобляться знання, здобуті шляхом тривалих експериментів міського дивака, проте ніколи не позбавлявся завідомо корисних речей. Не дивно, що деякі знайомі вважали його трохи божевільним…

Поява Майї розставила все на свої місця. Розумне дівчисько відразу ж вловило цінність записів і навіть не стало торгуватися. Така ж уперта та дивакувата, як і її колега. Не дивно, що вони порозумілися!

У багатьох лише на ознайомлення, не те, що освоєння, цих записів пішли б роки, а вона впоралася за тиждень. «Дивовижне створіння! Добре, що вона не знає своєї справжньої цінності. Якби не її друг… Гаразд, не варто забивати собі голову непотрібними думками.»

План розробляли усі разом. Здавалося, в ньому немає вад, хоча на практиці не завжди виходить так, як замислювалося спочатку. Ось і цього разу все пішло шкереберть. Зі скриплячим серцем, він уже був готовий відмовитися від задуманого, коли удача чи, можливо, боги повернулися до нього обличчям.

- Ти маєш направити нас, - м'яко спрямовувала дівчину Сара. У неї завжди виходило вміло керувати людьми. Можливо, навіть їхні стосунки, це її вдало продумана маніпуляція! - Підсвіти мені стабілізатор. Просто спрямуй туди маленький імпульс. Він загориться, наче світлячок, а я намагатимусь посилити ефект до максимуму.

Майя повільно, проте точно виконувала кожну вказівку жінку. І це їй подобалося! У трохи наївному дитячому погляді палало яскраве полум'я цікавості та авантюризму. Він уже бачив таке багато років тому… в дзеркалі! Так-так, колись і він утік від сім'ї, полишивши за спиною тисячі правил і зобов'язань заради життя, сповненого пригод. Можливо, саме тому дівчисько настільки запало в його черстве серце.

А тим часом магія впевнено виконувала свою роботу, тому що навіть він зміг чітко розгледіти неймовірне захисне плетіння. Сара має рацію, такого їм зламувати ще не доводилося!

- Білле, давай! - рикнула жінка, утримуючи стабільний потік магії, який повільно перевантажував стабілізатор. Занадто повільно…

Струснувши головою, чоловік закликав магію і, поєднавши свій потік із потоком коханої, посилив натиск. Нитки захисту здригнулися, а за хвилину – мигнули і зникли.

- У нас в запасі п'ять хвилин максимум! - поспішала Сара. - Не гальмуй!

В кутку кабінету височіла величезна металева шафа, закрита на замок. Підсвітивши магією, жінка віртуозно зламала його захист, пропускаючи вперед голову Темного кварталу. Білл діяв швидше навмання, аніж обмірковуючи свої послідуючі кроки. Натреновані до автоматизму руху, глухе клацання і товсті дверцята, тихо рипнувши, відчинилися.

- Ну що там? - почулося зацікавлене від вікна. Майя все ще сиділа на підвіконні, звісивши ноги до кімнати, але не намагаючись увійти.

- Він тут!

Серце збилося з ритму, коли злегка тремтячі пальці відкривали невелику дерев'яну скриньку. Всередині мирно лежав механізм, здатний знищити десятки, якщо не тисячі людей!

Майя

Все пройшло, як по маслу, якщо не вважати, що система перезавантажилася швидше, ніж ми розраховували, і тікати довелося похапцем, навіть не намагаючись приховати сліди свого там перебування. Ух, відчуваю, у нашого ліерда сьогодні на довго зіпсується настрій!

- Це пограбування увійде до історії! - проголосила, увійшовши до кабінету Білла і розвалюючись в гостьовому кріслі. Бачив би мене зараз мій тато! Спочатку б відчитав добряче, а потім замкнув у кімнаті до кінця життя! Шкода, не побачить…

- Потрібно було знищити цей апарат на місці, а не тягти його з собою! - пропихкав під ніс Делвін, прошмигнувши слідом за мною. Настрій у нього так і не покращав. Мабуть, ніс досі надто болів.

- Знати б ще як…

Білл обережно опустив скриньку на стіл, підсвітивши собі світлячком. У мене навіть знання перехопило подих, поки він обережно відкривав кришку. Серце, здавалося, ось-ось вистрибне із грудей…

- Я не радив би цього робити! – розірвав тишу спокійний, але з легкою схвильованою хрипотою голос. У дверях стояв похмурий Джо. Звідки він тут узявся?

- Чому? – завмер голова Темного кварталу, так і не доторкнувшись до невеликої металевої кулі.

Розміром трохи більше яйця, кольору міді, його поверхню всіяли десятки хитромудрих ліній, перетворюючись на запаморочливі візерунки. То тут, то там виднілися вкраплення дорогоцінного каміння. Якби заздалегідь не знала, що це зброя масового враження, ніколи б не здогадалася.

Спроба розглянути апарат магічним зором ні до чого хорошого не привела. Здавалося, на місці кулі зяяла маленька чорна діра, така сама, як у людей, котрі зовсім не мають магії. Проте, якщо в людини ця діра абсолютно безпечна, то тут… Я чітко бачила, як магія, яка тонкими потоками перетинала кімнату, повільно затягувалась у темну вирву, безвісти зникаючи в її глибинах. Як це? Хіба таке можливо?