13 розділ

Майя

- Всі готові? - спитав Білл, зібравши нас у темному провулку за сотню сажнів від точки призначення.

Нас було шестеро. Калем і Влад зайдуть першими, через вхід для прислуги, і весь вечір зображатимуть запрошених зі сторони офіціантів. Їхнє завдання стежити за господарем та всіляко заважати йому повернутися до кабінету, поки ми будемо там. Ми з Біллом і Сарою (так-так, в нашу компанію затесалася ще одна дівчина, сильний маг і за сумісництвом подружка Білла) переліземо через огорожу в віддаленому кінці саду. Там найрідше буває не дуже педантичний вартовий, що тільки на руку грабіжникам, тобто нам. А ще там якась помилка в контурі. Помітила її днями, коли тренувала свої нові можливості. Загалом, контур там періодично збоїть, то вмикаючись на повну, то втрачаючи заряд майже до нуля. Головне встигнути перелізти до того, як заряд повернеться, інакше підсмажимося, наче святкова дичина на рожні. Делвін чекатиме неподалік на козлах, аби якнайшвидше відвезти нас подалі разом із «дрібничкою».

- План продумано і відпрацьовано до дрібниць, - продовжив глава Темного кварталу. - Залишилося тільки сподіватись, що в нас все вийде. І пам'ятайте, другого шансу не буде!..

- А де твій дружок? - підчепив мене за живе Делвін, молодий чоловік із задерикуватим характером і нахабством, якому навіть мої зведені брати позаздрили б. – Невже злякався?

- Не говори дурниць! - рикнула, відвертаючись.

Так-так, Джо зі мною не пішов. Він взагалі намагався не втручатися в мої справи, тільки наглядав здалеку, наче охоронець, приставлений батьком. А може, так воно і є? Навіщо ж йому слідувати за мною по п'ятах, якщо не за чиєюсь вказівкою?

До горла підкотила гіркота. Не приховуватиму, якби він був поруч, мені було б набагато спокійніше! Проте я ніколи в цьому не зізнаюся, а йому, мабуть, все одно, інакше не покинув би тут одну, серед незнайомих людей!

- Чого відвертаєшся? - продовжував діставати чоловік, не відчуваючи межі дозволеного. - Невже правда очі коле? Не турбуйся! Ти ще молода, не досвідчена… Хочеш, я наглядатиму за тобою? Ти дівка гарна, фігуриста, з характером... Мабуть, і в ліжку вогонь?

Не встигла ухилитися, як загребущі ручки вже схопили мене за лікоть і потягли до себе. От нахабник! Рикнувши, врізала по носі з горбинкою, аж кров бризнула. Схоже, зламала… Так йому й треба!

- Стерво! – зашипів скривджений у найкращих почуттях спільник, затискаючи ніс, щоб хоч якось зупинити потік червоної рідини. - Та я тебе!..

- Вгамуйся! - рикнула Сара, скривившись, побачивши вимазану фізіономію друга. - Сам винен! Не було чого її чіпати. А дівчинка молодець, не розгубилася...

Усміхнувшись у відповідь, зосередила свою увагу на тому, що відбувається довкола. Калем і Влад пішли вперед, а через якихось сорок хвилин, як тільки місто занурилося в густі сутінки, а на вулицях засвітилися ліхтарі, ми рушили слідом. Обійшовши маєток по колу, швидко знайшли потрібне нам місце. Діяти треба було тихо, а головне, не зволікати, адже міська варта в цих кварталах прочісувала вулиці кожні півгодини.

Зосередилася, що я вам скажу саме по собі нелегко, коли серце від хвилювання вистрибує з грудей, а у вухах наполегливо шумить кров. Тільки б ганебно не зомліти!

Не знаю, як бачать магію інші, проте мені вона нагадує маленькі вогники живого вогню, немов полум'я свічки або смолоскипа. У когось яскраве, аж сліпить, у когось заледве тліє, в інших нічого, наче бездонна дірка в грудях. Але насправді таких дуже мало! Зазвичай хоча б крихітна іскорка все одно знайдеться.

Що стосується вторинної магії, яка вже набула необхідної форми, тут все набагато складніше. Іноді це хитромудрі візерунки, іноді різнокольорові лінії, іноді яскраві плями, неначе ляпки, набризкані то тут, то там. Найчастіше таке виходить у зовсім не досвідчених магів або ж у дітей. Їх ще ніхто не вчив, як потрібно працювати з нитками, тож вони беруть кількістю замість якості. Якось так!

Огорожа нашого клієнта горіла, наче яскрава святкова гірлянда. Розпізнавати заклинання чи перенаправляти потоки я ще не вмію, але помітити перебої зможу!

- Перебираємось по одному, - віддавала чіткі вказівки. Зараз від мене залежало, виживемо ми, чи всі разом відвідаємо місцеву плаху. - Приготуйтеся! Три… два… вперед!

Імпульс, який до цього безперервно курсував прокладеними силовими нитками, затремтів і буквально на кілька миттєвостей зблід до ледь помітного. Вхопившись за плечі Білла, Сара високо підстрибнула, підтяглася на огорожі і, коли потік знову відновився, вона посигналила з того боку огорожі. Слава всім богам, вийшло!

Видихнувши, повторила той самий трюк з Біллом. Як йому вдалося так спритно та швидко перебратися, навіть не зрозуміла. Тільки свиснула тихо, коли його п'ята точка майнула перед очима і зникла по той бік огорожі.

- Ну що, красуне? - вишкірився Делвін, шморгнувши розбитим носом. – Тепер нас лише двоє! Як викручуватися будеш?

- Тобі одного разу було мало? - напружилася, намагаючись не показувати чоловікові справжнього хвилювання. Так, битися я вміла, та якщо супротивник переважає в силі і спробує цілеспрямовано мене скрутити, навряд чи я зможу захиститися. Ну, хоч би не здамся без бою! - Можу додати!

- Ух! Яка войовнича! - заржав чоловік, підхоплюючи мене під пахви і закидаючи собі на шию. - Тримайся міцніше, бойовий грувере!