Єгипет

Настя вирішила розвивати свій дар цілительства і записалася на індивідуальне заняття з пані Ліною.

Зустріч відбулася в невеликій кімнаті, наповненій ароматом лаванди і розмарину. У центрі стояв стіл, вкритий білою тканиною, а навколо – полиці з травами, свічками і кристалами. Пані Ліна попросила Настю сісти на стілець і закрити очі.

"Настю, я бачу, що ти вже почала взаємодіяти з енергією, – м’яко сказала викладачка. – Тепер потрібно навчитися усвідомлювати джерело цієї сили. Твій дар не лише твій, він – потік, яким ти керуєш."

Ліна провела руками над головою Насті, і дівчина відчула теплий промінь енергії, що проникав у її тіло.

"Це твоя власна енергетична структура, – пояснила Ліна. – Уяви, що ти – провідник. Коли допомагаєш, ти не витрачаєш свої сили, а пропускаєш енергію Всесвіту. Спробуй."

Настя підняла руки й зосередилася. Вона уявила перед собою потік світла. Її руки почали пульсувати, а тепло розливалося по всьому тілу. Ліна поклала невеликий кристал на стіл.

"Попрацюй із ним. Відчуй, як він вбирає твою енергію, а потім повертає її очищеною."

Настя торкнулася кристала, і той загорівся ніжним золотим світлом. Вона відчула, як енергія переливається крізь неї, ніби жива річка.

"Дуже добре, – похвалила Ліна. – Але пам’ятай, що твоя сила вимагає гармонії. Завжди заземлюйся, щоб не втратити баланс."

Після заняття Настя відчувала себе окриленою. Вона вирішила, що наступним кроком буде допомога людям у більш складних випадках.

Ввечері Настя знову зустрілася з Дмитром для наступного сеансу регресії. Її цікавило, чи є ще глибші аспекти її дару, які потрібно зрозуміти.

Дмитро зустрів її у своїй затишній кімнаті для медитацій, де горіли свічки, а з динаміків ледь чутно лунав звук водоспаду. Він запропонував їй сісти у крісло і розслабитися.

"Зроби глибокий вдих і закрий очі, – тихо сказав Дмитро. – Уяви, що ти стоїш перед золотими дверима. Відчини їх і побач, куди вони ведуть."

Настя поринула в медитацію, і перед її внутрішнім зором з’явилася картина: вона була молодим хлопцем у стародавньому Єгипті. Її звали Ахет, і вона була небожем великого жерця, від якого мала перейняти знання та служіння богам.

Сонце палило безжально, повітря було гарячим і густим, наповненим ароматами спецій та гарячого піску. Настя відчувала, як гарячий вітер обвиває її тіло, приносячи із собою запах Нілу. Поряд стояв її дядько – високий чоловік з проникливим поглядом, одягнений у білий льняний одяг, прикрашений золотом.

Вони стояли на оглядовому майданчику, розташованому на спині гігантського білого сфінкса, який дивився на горизонт. Поруч із ним стояв чорний сфінкс, обернений у протилежний бік, символізуючи баланс світла і тіні. Ахет із дядьком дивилися на піраміди, що підносилися перед ними.

Раптом верхівки пірамід почали розкриватися, і з кожної вирвався промінь яскравого світла, який спрямовувався у небо. Через кілька миттєвостей із космосу прилетів космічний корабель – сріблястий, у формі диска, з виблискуючими символами, що нагадували давньоєгипетські ієрогліфи. Корабель безшумно зайшов у піраміду, наче вона була посадковим майданчиком.

Через двері внизу піраміди вийшли три величні постаті. Це були Анубіс, Бастет і Осіріс. Вони були високими, майже вдвічі вищими за людей, їхні тіла нагадували людей, але на головах були шоломи у вигляді тварин: шакала, кішки та чоловіка з короною. Золоті й чорні обладунки виблискували на сонці, а їхня присутність викликала трепет і благоговіння.

Анубіс тримав у руках скіпетр, Бастет – келих, а Осіріс – символічний хрест анкх. Їхні рухи були величними, ніби вони несли силу самих стихій.

Ахет і його дядько підійшли до богів. Осіріс жестом попросив хлопця простягнути руки. Настя відчула, як через руки Ахета пройшла енергія – сильна, пульсуюча, наче сама суть життя і смерті.

"Ти маєш дар, – сказав Осіріс голосом, що звучав ніби грім у пустелі. – Цей дар лікує, але він також може забирати. Використовуй його мудро, служи справедливості."

Ахет відчув, як у його тілі оселилася нова сила. Вона була схожа на могутній потік, який він міг спрямовувати для добра або покарання.

Настя різко відкрила очі, ніби виринувши з іншого світу. Її серце калатало, а в голові ще звучав голос Осіріса.

"Це було неймовірно, – тихо сказала вона Дмитрові. – Я побачила ще один аспект свого дару."

Повернувшись до своєї кімнати, Настя довго сиділа, обдумуючи побачене. Вона зрозуміла, що її сила – це не лише лікування, але й величезна відповідальність, адже в ній є потенціал впливати на життя і смерть. Це відкриття змінило її ставлення до свого дару і себе.