Перші кроки

Настя прокинулася рано, наповнена новими відчуттями після сеансу регресії. Її руки ніби тремтіли від енергії, яку вона ніколи раніше не помічала так виразно. Згадуючи слова Джиневри, Настя вирішила спробувати лікувати, почавши з найпростішого.

На перерві між лекціями Маланка підійшла до Насті, тримаючись за скроню.
"У мене жахливий головний біль," — поскаржилася вона.
Настя згадала техніку, яку викладала пані Ліна: “Відчуй енергію в руках, уяви її світлом і спрямовуй у місце болю”.

Вона попросила подругу сісти зручно і заплющити очі. Настя зосередилася, вдихнула глибоко і поклала долоні на голову Маланки. Її пальці стали теплими, ніби полум’я пробуджувалося всередині. Настя уявила, як яскраве золотисте світло заповнює простір у скронях подруги.

Коли Настя поклала руки на голову подруги, вона відчула легке поколювання в кінчиках пальців. Це відчуття поступово поширилося по всій долоні, ніби маленькі іскри бігали шкірою. Тепло в руках наростало, стаючи м’яким і приємним, як ранкове сонце. Вона зосередилася на своєму подиху, уявляючи, як із кожним видихом енергія переходить із її рук до Маланки.

“Це дивовижно, — подумала Настя. — Я дійсно можу це відчути”. Її серце билося швидше, але не від страху, а від захоплення. Уперше вона усвідомила, як енергія відгукується на її наміри, слухаючись її волі.

Коли Маланка подякувала і сказала, що біль зник, Настя не могла стримати посмішку. “Це працює”, — промайнуло в голові. Але разом із радістю з’явилася й легка тривога: чи правильно вона це робить? Чи не вичерпає свої сили?

На лекції з артефактів викладач пан Еліас необережно порізав руку гострим уламком старовинного кинджала. Побачивши, як кров стікає, Настя інстинктивно підійшла до нього.
"Дозвольте, я спробую допомогти," — сказала вона.

Викладач здивовано глянув, але дозволив. Коли Настя наблизила руки до порізу, її долоні стали теплими, майже гарячими. Вона відчула, як енергія почала текти сильним потоком, ніби стрімкий струмок, що виривається на свободу. Їй здавалося, що ця енергія має форму — золотистий серпанок, який закручується спіралями.

У цей момент вона відчула глибокий зв’язок із викладачем і його болем. Це було дивне, але важливе відчуття: ніби вони стали частинами одного енергетичного поля. Настя заплющила очі й побачила перед внутрішнім зором, як тканини руки пана Еліаса ніби зшиваються невидимою ниткою.

Емоції переповнювали її. Захоплення — від того, що їй вдається. Благоговіння — перед силою, яку вона почала пробуджувати. Але було й щось інше: тягар відповідальності. Вона зрозуміла, що цей дар — не просто магічна гра. Він вимагає глибокого розуміння, дисципліни й обережності.

"Це дивовижно, Настю. Звідки ти це вмієш?" — запитав викладач.
"Я тільки вчуся," — відповіла вона, приховуючи хвилювання.

Ввечері Настя відчула знайомий тягар у животі — менструальний біль, який часто дошкуляв їй. Вона вирішила спробувати допомогти собі. Лягла на ліжко, поклала руки на живіт і зосередилася на відчутті тепла в долонях. Настя уявила, як ніжна хвиля енергії розтікається її тілом, знімаючи спазми.

Коли Настя поклала руки на живіт, відчуття тепла відразу наповнило її пальці. Але цього разу енергія здавалася іншою: вона була м’якішою, лагіднішою, ніби заспокійливе шепотіння. Їй здавалося, що ця енергія має не тільки силу, а й мудрість — вона знала, як саме проникати до її болю і знімати його.

Настя відчула полегшення, ніби щось важке, темне й холодне випарувалося з її тіла, залишивши після себе тепло і світло. Її очі наповнилися сльозами — не від болю, а від глибокої вдячності.

“Це справжнє диво, — подумала вона. — Але я повинна дізнатися більше. Як це працює? Як не завдати шкоди собі чи іншим? Як використати це на благо?”

У ці моменти Настя відчувала не лише пробудження сили, але й щось глибше — пробудження частинки її самої, яку вона давно шукала. Це було і страшно, і неймовірно водночас.

Через кілька хвилин вона зрозуміла, що біль поступово зник, а замість нього з’явилося відчуття легкості й спокою.

Настя заснула з усвідомленням, що її сила пробуджується. Але вона також зрозуміла: із силою приходить відповідальність. Їй потрібно навчитися використовувати цей дар правильно, щоб не нашкодити ні собі, ні іншим.