Регресія

Настя зайшла до кімнати братів, де панувала заспокійлива атмосфера: приглушене світло, м’які аромати лаванди та сандалу, і тихий звук дзюркотіння води із фонтанчика на столі. Дмитро привітно усміхнувся, запросивши її сісти у зручне крісло.

"Готова відкрити завісу до свого минулого?" — запитав він.
Настя кивнула, відчуваючи хвилювання та передчуття чогось важливого.

Митько почав повільно вводити її у стан розслаблення, використовуючи м’який голос і легкі ритмічні інтонації:
"Уяви, як теплий потік світла огортає тебе з голови до п’ят… Ти відчуваєш, як тіло стає легким…"

Настя відчула, як її свідомість починає віддалятися від відчуття тіла. Перед її внутрішнім зором почала формуватися картина іншого життя.

Спочатку все було розмитим, але поступово обриси стали чіткішими. Настя побачила себе у величній залі з кам’яними стінами, прикрашеними гобеленами. Вона була одягнена в розкішну сукню кольору смарагду, а на її руці блищав перстень із різьбленим каменем.

"Де ти знаходишся? Хто ти тут? Як тебе звати?" — запитав Дмитро, голос якого лунав трохи здалеку, наче з іншої кімнати.

"Джиневра… Я дружина короля Артура," — відповіла вона, здивована  своєю впевненістю.

Перед її очима промайнули сцени з життя Джиневри. Вона побачила себе в лісі, де навчалася магії разом зі своєю сестрою Морганою, і це було так дивно, адже згідно легенд про короля Артура Моргана була його сестрою. Але Настя чітко відчувала, що саме вони родички. Їхнім наставником був Мерлін — високий молодий чоловік із проникливим поглядом і довгим волоссям. Його уроки були наповнені загадковими ритуалами, читанням стародавніх текстів і тренуванням контролю над стихіями.

"Ми з Морганою були дуже близькими, — промовила Настя, відчуваючи, як спогади Джиневри поглинають її. — Але… щось нас розділило."

Картина змінилася. Тепер Настя бачила сцену, де вона — Джиневра — сперечалася з Морганою. Їхня сварка розгорталася у темній залі з палаючими свічками. Моргана звинувачувала сестру у зраді, тоді як Джиневра намагалася пояснити, що діяла заради спільного блага.

"Я більше не можу тобі довіряти, "— сказала Морґана, її очі палали люттю.

Ця сцена викликала в Насті сильний біль і відчуття втрати. Вона зрозуміла, що зв’язок між Джиневрою та Морганою був зруйнований через непорозуміння, яке стало наслідком втручання сторонніх сил.

"Що ти відчуваєш зараз?" — запитав Дмитро, повертаючи Настю до теперішнього моменту.

"Сум і провину… Але також любов і бажання все виправити,"— відповіла вона.

"Поглянь глибше. Чи є щось, що вплинуло на твій дар у теперішньому житті?" — запитав він.

Перед Настею виникла сцена, в якій Джиневра стояла в густому лісі. В її руках був посох із кристалом, що світився м’яким зеленим світлом. Вона схилилася над пораненим лицарем. Її руки світилися, коли вона направляла цілющу енергію, щоб залікувати його рани.

"Я тоді вже знала, як користуватися цим даром… Але…" — її голос затремтів, коли бачення різко змінилося.

Тепер Настя побачила Джиневру в залі суду. Люди навколо звинувачували її в чаклунстві й тому, що її магія завдала шкоди, хоча вона лише намагалася допомогти. Відчуття страху та несправедливості затопили її. Вона побачила, як натовп вимагав, щоб вона “зреклася” своїх здібностей.

"Вони сказали, що моя магія небезпечна, що я могла нашкодити… Я відмовилася, але мене змусили," — прошепотіла Настя, спостерігаючи, як Джиневра була змушена провести ритуал, який блокував її силу. У залі панувала атмосфера зради та болю. Її сестра Моргана стояла поруч, але нічого не зробила, щоб захистити її.

Картина змінилася знову. Джиневра стояла сама в темному приміщенні. Вона тримала свої руки, дивлячись на них із сумом. Магія, яка завжди була частиною її, тепер здавалася далекою.

"Я відчула, ніби втратила частину себе,"— сказала Настя, сльози потекли з її закритих очей.

"Це може бути причиною, чому в цьому житті ти відчуваєш блок у своєму дарі, — сказав Дмитро, м’яко спрямовуючи її увагу. — Але знай: якщо його заблокували, це означає, що ти можеш відновити його."

У цей момент Настя побачила слабке світло. Джиневра стояла біля старовинного дзеркала, у якому відображалася сама Настя. Джиневра звернулася до неї:

"Твоя сила завжди була з тобою. Її не можна забрати назавжди. Довіряй собі, і ти знайдеш шлях."

Митько м’яко допоміг їй повернутися до реальності, поступово виводячи зі стану гіпнозу. Настя відкрила очі, відчуваючи себе трохи спантеличеною, але натхненою.

"Це було неймовірно, — прошепотіла вона. — Я відчула, ніби справді була там."

"Минулі життя можуть багато розповісти про нас теперішніх, — сказав Дмитро. — Ми продовжимо наступного разу, щоб дізнатися більше."

Настя залишила кімнату із відчуттям, що ця подорож у глибини своєї душі тільки починається. Вона зрозуміла, що зв’язок із Джиневрою та її історія можуть дати відповіді на важливі питання її власного життя.