Лекція з рунології

Наступного дня Настя із цікавістю прямувала до лекційної зали, де мала відбутися нова дисципліна — “Магія рун”. Лекції проводив пан Йохан — чоловік середнього віку з густою бородою, довгим волоссям, зібраним у хвіст, і пронизливими сірими очима. Він мав вигляд мандрівника, що повернувся з іншої епохи.

Коли всі студенти зайняли свої місця, він почав:

"Руни — це не просто символи, це ключі до стародавніх знань. Вони використовувалися як для передбачень, так і для захисту, зцілення чи досягнення конкретних цілей. Сьогодні ми поговоримо про два великих рунічних спадки: скандинавський і слов’янський."

На дошці перед студентами з’явилася проєкція — два набори рун. Скандинавські виглядали більш прямолінійними, різьбленими, наче вирубані на дереві чи камені. Слов’янські ж, навпаки, мали м’якші лінії, більше нагадуючи вигравіювані візерунки.

"Скандинавські руни, також відомі як “старший футарк”, складаються з 24 символів. Їх використовували вікінги для спілкування з богами і провіщення долі. Кожна руна несе свій окремий зміст. Наприклад, руна Феху символізує достаток і процвітання, а руна Тейваз — силу і боротьбу, — пояснив пан Йохан, показуючи кожен символ."

"А ось слов’янські руни, — він вказав на другий набір, — більш відомі у східноєвропейських культурах. Руною Алатир можна запросити божественний захист, а руна Дажбог — символ Сонця — приносить удачу та силу."

Він зробив паузу, давши студентам час, щоб оглянути символи.

"Але руни — це не просто символи на папері чи камені. Їх можна малювати на тілі, щоб привнести певну енергію у ваше життя."

Він підійшов до голографічного екрану, і на ньому з’явилися схеми: руни, намальовані на різних частинах тіла.

"Якщо вам потрібно захистити себе, руна Алатир або Альгіз на зап’ястку буде ідеальним вибором. Якщо ви шукаєте нові можливості, спробуйте руни Райдо або Феху на кісточці ноги. А для концентрації та мудрості намалюйте руни Ансуз чи Велес на скронях."

Деякі студенти зацікавлено щось записували, а інші лише дивилися на схеми.

"Руни можуть допомогти вирішити різні питання, — продовжив Йохан. — Від особистих проблем до великих життєвих змін. Наприклад, якщо у вас є нерозв’язаний конфлікт, руна Гебо допоможе знайти гармонію. Якщо відчуваєте втрату енергії — зверніться до руни Соуло, яка символізує сонячну силу."

"А як руни працюють? Це магія чи щось інше?" — запитав один із студентів.

Пан Йохан усміхнувся.

"Руни — це поєднання магії та психології. Коли ви малюєте руну, ви не лише використовуєте її енергетику, а й налаштовуєте себе на певну хвилю. Наприклад, якщо ви хочете стати сміливішим, ви не тільки наносите руну Уруз на своє тіло, а й починаєте вірити в її силу, а це зміцнює вашу рішучість."

Настя уважно слухала, навіть занотовувала, хоча ще не знала, чи наважиться колись малювати руни на своєму тілі. Але одна руна привернула її увагу — Беркана, символ відродження і гармонії.

"Якщо хтось із вас хоче спробувати, ми можемо провести практику прямо зараз, — запропонував Йохан. — Намалюйте руну, яка вам найбільше до вподоби, і спробуйте відчути її силу."

Настя вагалася, але зрештою взяла аркуш і акуратно намалювала Беркану. Щойно вона закінчила, символ засвітився м’яким рожевим світлом. Їй здалося, що всередині прокинулася нова енергія, як весна після довгої зими.

"Дуже добре, — похвалив її Йохан, помітивши результат. — Рунам є що сказати тобі. Тепер головне — навчитися слухати."

Після лекції з рун Настя відчувала, ніби перед нею відкрився новий світ. Її руна Беркана все ще залишалася на аркуші, але вона мала таке відчуття, що енергія символу ніби залишила слід і в її душі.

Маланка наздогнала подругу біля виходу з аудиторії, кидаючи рюкзак на плече.

"Ну що, як тобі руни? — запитала вона. — Здається, це вперше я бачила, щоб у когось символ засвітився на практиці."

"Це було… дивно, — зізналася Настя, стискаючи аркуш у руці. — Але я відчула, ніби ця руна дійсно ожила."

Маланка хмикнула.

"А ти помітила, як Йохан на тебе дивився? Немов ти його улюблена учениця."

Настя хотіла відмахнутися від цього, але раптом згадала, як під час лекції пан Йохан кілька разів зупинявся біля неї, ніби щось перевіряючи.

"Можливо, йому здалося, що я занадто захопилась," — відповіла вона, намагаючись приховати зніяковіння.

Дівчата вже майже дійшли до гуртожитку, коли з-за рогу знову з’явилися брати.

"Ще раз ви?" — здивувалася Маланка, посміхнувшись. 

"А ви знову з якоюсь пропозицією?" — запитала Настя, злегка піднімаючи брову.

"Можливо, — відповів Митько, поглянувши на Настю з ледь помітною усмішкою. — Як щодо невеликої гри?"

"Гри?" — перепитала вона.

"Ми знаємо ще одне цікаве місце на території академії, — пояснив Мишко. — Але щоб дістатися туди, вам доведеться розгадати кілька загадок, які ми вам запропонуємо."

Маланка захоплено сплеснула руками.

"Загадки? О, це я люблю"

Настя замислилася. Вона вже відчувала, що ці зустрічі з братами не випадкові, і їхні пропозиції завжди вели до чогось значущого.

"Гаразд, але з однією умовою, — сказала вона. — Якщо ми розгадаємо всі загадки, ви маєте нам відкрити, чому завжди з’являєтеся в потрібний момент."

Хлопці переглянулися, але погодилися.

Перша загадка була на дерев’яній табличці біля старої арки, яка вела до іншого корпусу академії:
«Що завжди з тобою, але завжди попереду?»

"Це час," — швидко відповіла Настя, згадуючи слова пана Йохана про зв’язок часу й рун.

Арка засвітилася м’яким світлом, і брами відчинилися.

Далі на них чекали ще кілька завдань, кожне з яких відкривало більше деталей про магічний світ академії та дивні місця, про які Настя й уявлення не мала. Коли вони нарешті дісталися до пункту призначення — невеликого лісового амфітеатру, — Настя зрозуміла, що їхня подорож була не просто грою.