Робота в парі

Настя сиділа навпроти Маланки в затишній кімнаті гуртожитку. Вони сиділи на подушках, що створювало атмосферу комфорту і безпеки. Відчуття було таке, ніби зараз розпочнеться щось важливе і магічне.

“Готова?” — запитала Настя, намагаючись заспокоїти своє серце. Вона трохи нервувала, тому що вперше в житті була тим, хто веде сеанс. Але інтуїція підказувала їй, що сьогодні все вийде.

Маланка кивнула і закрила очі. “Готова. Я довіряю тобі.”

“Добре”, — Настя глибоко вдихнула, спробувавши зібратися і зосередитись. — “Ти зараз можеш розслабитися і повністю зануритися в цей момент. Давай почнемо з того, щоб глибоко вдихнути… і видихнути… Відчуй, як твоє тіло стає легким, а думки поступово стихають.”

Маланка затримала дихання на кілька секунд, а потім видихнула повільно, ніби відпускаючи всі турботи і напругу. Її м’язи поступово розслаблялися, і обличчя ставало спокійним. Вона відчувала, як енергія зменшується, і почала вдаватися в глибшу медитацію.

“Зараз уяви, що ти знаходишся в найспокійнішому місці, яке ти коли-небудь бачила. Може бути ліс, може бути пляж чи сад. Вибери те місце, в якому ти відчуваєш абсолютний спокій. Уяви, як м’яке сонце або теплий вітер обіймають тебе. Всі твої відчуття стають гострими і чіткими — відчуваєш, як тепло торкається твоєї шкіри, як пахнуть трави чи солоні хвилі.”

Маланка повільно кивнула, її повіки опустилися ще нижче, і відчуття легкості заповнили її тіло.

“Ти знаходишся в своєму особистому просторі. І зараз твій ангел, твій провідник, прийде до тебе. Він може бути у вигляді світла, тварини або навіть людини. Важливо просто відкрити своє серце і дозволити йому прийти”, — сказала Настя тихим, м’яким голосом.

“Ти відчуваєш його присутність?” — запитала вона, спостерігаючи за Маланкою, яка сиділа з заплющеними очима. Маланка залишалася мовчазною, зосередженою.

Мала мить, коли повітря у кімнаті здавалося густішим. Маланка тихо, майже не помітно, кивнула.

“Так… Я відчуваю, ніби хтось поруч… Він світиться, наче зоря, і від нього йде тепло.”

“Добре. Тепер уяви, як він підходить до тебе і сідає поруч. Ти можеш запитати його, що хочеш. Можеш просто запитати: ‘Хто ти? Чому я зустріла тебе?’”

Маланка, схоже, була повністю поглинена процесом. Вона не вимовила жодного слова, але її обличчя виражало зацікавленість і спокій. Настя була впевнена, що Маланка знаходиться в глибокому зв’язку з чимось потужним.

“Мені… мені здається, він говорить мені, що він завжди був поруч”, — після паузи сказала Маланка, її голос був тихим і трохи схвильованим. “Він… ніби відчуває все, що я переживаю, і допомагає знайти шлях.”

“Чудово”, — сказала Настя, намагаючись зберігати спокій. Вона відчувала, що їхня робота починає набувати реальних результатів. “Ти можеш попросити його про допомогу, або запитати про щось важливе для тебе.”

Маланка знову занурилася в себе і мовчки задумалася. Її губи повільно вимовили: “Я запитала його, чому мені інколи так важко відпустити минуле. І він відповів, що я повинна навчитися прощати себе за всі свої помилки. Він каже, що я вже зробила багато, але маю ще більше зробити, і він завжди буде підтримувати мене.”

Настя кивнула, намагаючись втішити подругу своїм спокоєм. Вони залишилися в тиші, дозволяючи Маланці ще трохи поглибитися в досвід. В кінці сеансу Настя ніжно провела Маланку назад до повсякденного стану.

“Ти можеш зараз повільно повернутися в реальність, відчувати своє тіло, своє дихання. Ти вже прокинулася від цього подорожі.”

Маланка відкрила очі, і її погляд був злегка розгубленим, але спокійним і світлим.

“Це було неймовірно”, — прошепотіла вона, посміхаючись. “Я відчула його, і він був такий добрий. Як велике тепло.”

Тепер Маланка мала провести сеанс для Насті. Вона трохи нервувала, але була впевнена в тому, що її власний досвід допоможе їй стати гідним провідником.

“Готова?” — запитала Маланка, сидячи навпроти Насті, готова відкрити простір для того, щоб Настя познайомилася зі своїм ангелом.

“Так”, — відповіла Настя, закриваючи очі і дозволяючи своїм думкам поступово відпливати.

“Тепер розслабся, вдихни глибоко… і видихни… Відчуй, як твоє тіло розслабляється, як з кожним вдихом ти стаєш все більш спокійною. Уяви, що ти потрапляєш у своє особисте місце сили. Може бути ліс, сад або місце, яке для тебе важливе”, — м’яко промовила Маланка, її голос звучав заспокійливо і тепло.

Настя слухала її голос, і невдовзі вона почала відчувати, як її тіло стає легким, а думки стають все тихішими. Її свідомість поступово відключалась від реального світу, і вона почала занурюватися в медитацію.

“Ти можеш побачити, як навколо тебе з’являється світло. Це твій ангел, який приходить до тебе з любов’ю. Він хоче поговорити з тобою і допомогти.”

Настя відчула, як навколо неї з’явилося м’яке світло. Спочатку воно було дуже ніжним, але з кожним її вдихом ставало все більш яскравим і теплим. Вона відчула, як це світло огортає її, і раптом побачила величезну фігуру, яка стояла перед нею — це був ангел, високий і сяючий, з розпростертими крилами.

“Хто ти?” — запитала Настя, її голос був тихим і спокійним, а серце билося швидше, відчуваючи, як ця енергія наповнює її.

Ангел посміхнувся, але не сказав нічого. Замість слів вона відчула в собі хвилю спокою і розуміння. Він не говорив, але від нього йшло таке тепло і підтримка, що все навколо здавалося правильним.

“Ти не одна, я завжди з тобою”, — прошепотів ангел врешті, і Настя відчула, як ця енергія вливається в її серце. 

Настя стояла в осяянні світла, сповнена відчуття тепла і безпеки. Ангел залишався перед нею, його крила легенько тріпотіли, немов під дією невидимого вітерця. Вона намагалася знайти слова, щоб висловити все, що відчувала, але в голові панувала тиша. Лише серце билося сильно, і від цього відчуття їй стало незвично легко.

“Що я маю робити?” — нарешті запитала Настя, дивлячись на ангела. Її голос прозвучав так тихо, ніби вона боялася порушити цю дивовижну гармонію.