Про Настю

Настя була дівчиною, яка з самого дитинства відчувала, що вона багато що може. Вона народилася в Черкасах, в родині з давніми магічними традиціями. Мати часто розповідала їй про свою прабабусю — теж Настю, в честь якої і була названа наша героїня, стару відьму, яка була широко відома своєю силою та мудрістю в рідному краї. Прабабуся з покоління в покоління передавала свої знання й вміння родині, і кожна жінка в роду мала свій особливий дар. Одна мала здатність лікувати, інша — передбачати майбутнє, третя — працювати з природними стихіями. Але найбільше Настя захоплювалася історіями про свою бабусю, яка могла зцілювати навіть важкі рани одним доторком, використовуючи трави, закляття і силу природи.

Настя завжди відчувала, що магія присутня в її житті, і вона була готова вивчати і приймати такий потужний дар, який був у її роду. З дитинства її природне чуття до цілительства і взаємодії з природою проявлялося в тому, як вона могла заспокоїти хворих тварин, лікувати розбите серце найкращої подруги чи допомагати саду процвітати, просто проводячи кілька годин наодинці серед дерев і трав.

Але була проблема: на відміну від її матері чи бабусі, Настя не могла розвинути повноцінний дар цілющої магії. Вона пробувала всі способи, які тільки можна було знайти у книгах, і навіть ті, що їй передавала мама. Але щось завжди не вистачало. І хоч вона відчувала себе частиною чогось більшого, цього чогось важливого, її здібності не відкривалися повною мірою.

Через це вона почала сумніватися: чи справді її рід наділив її тим самим даром, що передавали через покоління? Чому в інших цей дар зцілення розцвітав, а вона була все ще в пошуках? Вона постійно почувала себе ніби обманутою, - коли інші вже користувалися своїми силами, Настя все ще шукала їх в собі.

Важливі зміни в житті Насті, коли вона почала задумуватися про те, що вона хоче бути цілителем, розпочалися під час повномасштабної війни, коли Україна переживала тяжкі випробування та боротьбу за свою незалежність і свободу. Хоча вона була ще маленька, але повною мірою відчувала велике бажання рятувати людей і тварин. Її маленьке дитяче серденько боліло кожного разу, як вона чула новини про нових постраждалих, або бачила на власні очі поранених воїнів, які проходили лікування у її місті. Під час цієї війни у багатьох людей почали проявлятися магічні сили, яких раніше не було. Люди, що проходили через випробування і страждання, стали відкривати в собі надзвичайні здібності: здатність лікувати, передбачати майбутнє, керувати стихіями та навіть захищати рідну землю магічною силою. Війна, яка забрала багато життів, також стала часом великих змін, часом, коли стародавні дари почали пробуджуватися в людей. Так, наприклад, почали відроджуватися козаки-характерники.

Настя чула розповіді батьків і родичів про те, як багато людей по всій країні почали відчувати в собі нові сили. Для дівчини це було щось неймовірне і захоплююче. Вона відчувала, що ці події можуть бути пов’язані з її власним шляхом — що магія повертається до людей, і можливо, вона теж має якийсь дар, що чекає на свій час.

Після війни почав формуватися НУЕН — Національний університет езотеричних наук, університет, що об’єднав школи магії та езотерики по всій Україні. Університет став тим місцем, де люди могли навчатися і розвивати свої магічні здібності: від астрології до магії стихій і роботи з енергіями. Це була епоха відродження давніх знань, коли магія ставала доступною не лише тим, хто народився в родах магів, але й кожному, хто вірив у силу власних можливостей.

Настя знала про університет з тих пір, як він відкрився, тому що це була неймовірна подія в тогочасі. Мама була захоплена і безперестанку говорила про те, що як чудово, що нарешті люди почали серйозно сприймати свої внутрішні сили і можливості, а не піднімати все на сміх і спотворювати знання. Коли дівчина почала замислюватися над своїм шляхом, НУЕН виявився логічною сходинкою на шляху до себе. Настя чула багато історій про студентів НУЕН, котрі відкрили в собі дари, розвиваючи їх у професійному середовищі, серед таких же людей, що прагнули пізнати свою істинну сутність. В університеті обіцяли допомогти знайти і розвинути здібності — ті, що були вроджені, але все ще чекають, аби їх розкрити. Це був її шанс, щоб стати тою, ким вона завжди хотіла бути.

Вона вирішила, що саме в НУЕН зможе знайти те, чого не вистачало їй досі. Це був шанс зрозуміти, чому її дар не розвивається, чому вона не може стати такою, як її бабуся чи мама. Настя вирушила до Києва з рішучим бажанням подати документи до університету, сподіваючись, що саме тут вона знайде відповіді на всі свої запитання.