ви думаєте,
зима так запросто
розкришить кригу на солодкі льодяники,
скличе з кожного кутку сніжних мап хуртовини,
щоб наказати їм востаннє станцювати
та вишикувати в шеренгу всі сніжинки?
вона до березня-квітня, захопивши краєчком впертий травень,
просидить у сховищі холодної білої вати
і прочекає на своє найпалкіше кохання.
зимі палкого взагалі-то не можна, але вона не зважатиме.
що там не казатимуть, а кохання прийде справді найпалкіше,
таке, що розкришить кригу на солодкі льодяники,
скличе з кожного кутку сніжних мап хуртовини,
щоб наказати їм востаннє станцювати
та вишикувати в шеренгу всі сніжинки.
а зима питиме гарячий узвар з підсніжників, принесений її коханням, та замріяно усміхатиметься,
доки вся вата у сховищі не розтане,
а її саму не вберуть в себе, як вологу,
спраглі, розпечені весняним сонцем землі.
весняне сонце — звідки йому, здавалося б, узятися?...
Відредаговано: 27.01.2020