Глава 10. Неочікуваний подарунок

Місяць Гіамініос. Чотири Місяці по тому

Королівство Краомолія. Місто Онехейне

Найрен

Її відсутності в замку тієї ночі ніхто не помітив. Василескі взагалі бачили на кордоні, ніби його й не було в Онехейне. Поки Найрен знаходилася з Яструбом Майнгардті, вартовий встиг домчати до кордону та підготувати собі прикриття на всякий випадок.

Минали тижні, і придворні почали помічати зміни у Її Величності. А коли через місяць після угоди повитуха підтвердила чутки, щастя у Краомолії не було меж, і найбільше світився король.

У королівстві гриміли святкування за святкуваннями. Після того, як стан Найрен був підтверджений і оголошений, у столицю почали навідуватися гінці та правителі інших королівств. Вони вітали королівську пару, і з одно, перевіряли чи це правда. Довгі весни всі сусіди Краомолії були впевнені, що в Онехейне ніколи не з'явиться спадкоємець. Багато хто планував, що як тільки сили короля почнуть залишати його, можна буде позбутися гніту імперії, можливо, навіть урвати ласий шматочок її земель. І новий стан речей влаштовував далеко не всіх, і не лише за кордонами Краомолії, але й у самому королівстві.

Джерард же, став дбайливим і носився з дружиною, як з найдорожчим скарбом, найважливішим і дорогим трофеєм. Він навіть прибрав усіх своїх фавориток із королівського двору. Кількість недоброзичливців Найрен зросла знову, уже вдруге з того моменту, як з її провини стратили десятки людей за підозру в приналежності до чарівних істот.

— Проходь, — Найрен з побоюванням виглянула в коридор і озирнулася.

Переконавшись, що ніхто не йде слідом, і варти поблизу теж немає, жінка обережно зачинила двері, притулилася до них чолом і бурхливо видихнула.

— Це погана ідея, — сказав Василескі. Він розвернувся на місці, примружився й уважно подивився на королеву. Обличчя голови варти якось змінилося. Чи їй здалося?

З тієї ночі в Майнгардті вони намагалися якнайменше перебувати в одному приміщенні й навіть не розмовляли, щоб ні в кого не з'явились підозри, що королева приділяє голові королівської варти занадто багато уваги. Тим більше Джерард, як тільки дізнався про вагітність дружини, став ще не довірливішим і підозрілішим, ніж раніше.

— Ваша Величносте,— додав чоловік, перервавши потік її думок,— прибирати варту з-під ваших дверей не розумно, - продовжив він спокійним, але дуже втомленим голосом. 

— Ніхто не наважиться мене торкнутися, – відмахнулася Найрен і поклала долоню на свій помітно округлий живіт.

— Його Величність так не вважає, — відсторонено примітив Василескі й витягнувся у весь ріст. Він ніби не помічав її схвильованого стану або просто вважав за краще не помічати. — У будь-якому разі, мені не варто тут бути, ще й у такий пізній час,— уточнив він.

За виразом обличчя вартового було видно, що його сильно напружувало перебування в її покоях. Чи в її компанії?

– Ти хочеш піти? Чому ти мене уникаєш? — Вона зробила крок уперед і подивилася чоловікові в очі.

— Ваша Величносте сама знає не менше двох причин,— не відриваючи погляду від її прекрасних очей, відповів Василескі й відсторонився.

— Ти не повинен від мене сахатися, я не хвора, а виношую дитину.

— Мушу, — відрізав він холодно і впевнено. — І ми обоє знаємо чому. Ви – моя королева, і нас пов'язує занадто багато секретів А для їх збереження нам краще триматися на відстані. Ні Вам, ні мені, Ваша Величносте, не можна робити помилок.

Найрен відсахнулася і, відійшовши від нього відвернулася до вікна.

Він правий, зараз не час для сентиментів. Потрібно було розв'язувати поточні проблеми, а не додавати до існуючих пересудів ще й чутки про роман. Це було б занадто. Хоча куди вже занадтіше?

— Ти вже чув?

— Розмови про угоду?

— Звідки вони могли дізнатись? — Найрен знову розвернулася до нього обличчям.

Василескі

Вона була налякана і бачила, як Василескі захотілося схопити її, обійняти та захистити від усього. Але ні! Не можна! Він любить Джерарда як брата. Він не може його зрадити…знову.

Як взагалі все могло дійти до цього?

— Це лише чутки, — зчепивши руки за спиною, спокійно відповів чоловік. – Це Анірні. Вона поширює їх. Каже, що Ваша Величність уклала угоду з демоном, щоб вона втратила дитину, і ніхто ніколи не міг понести від короля. Тільки Ваша Величність,— лицар передав, що чув, і помацав рукою руду бороду.

— Ти сам розумієш, що нам …

У віконницю хтось постукав. Вони переглянулися.

Василескі приклав палець до губ – їм, мабуть, почулося, і звук повинен виходити з-за дверей. Але дивний стукіт пролунав знову, цього разу більш наполегливо і вже точно з-за вікна. Лицар витяг меч, а Найрен однією рукою прикрила рота, а другою несвідомо схопилася за живіт.

Найрен

Чоловік різко відчинив віконницю і побачив сокола. Той, ляскаючи величезними крилами, бо віконниця зігнала його з місця, у відповідь витріщився на Василескі. Погляд у птиці був незвичний, наче зовсім не пташиний. Це було неможливо пояснити, але Найрен відчувала і розуміла, що на них дивиться не птах.