Глава 9. Частина 3. Пітьма. Урок п’ятий і шостий. Угода.

Маттей

– Спалиш… Еліена

Але принцеса не чула Маттея. Такого сильного зриву в неї ще не було. Занадто багато емоцій, занадто величезний тягар відповідальності, занадто довго вона стримувалася і не випускала свою силу на волю. О духи! Треба було взяти себе в руки, треба було зупинитись, не давити й почекати, поки вона заспокоїться після зустрічі з Найрен. Навіщо він почав ту розмову? 

Тонкі пагони полум'я потяглися в боки, стрімко затягуючи всю залу в безодню вогню.

Маттей підняв руки та спробував взяти під контроль енергію вогню, намагаючись втихомирити її, але та не піддавалась. Потік був занадто сильним. Що робити? О духи природи, що ж йому робити? Друїд озирнувся і зачепився поглядом за віконниці. Він намалював у повітрі дві руни виклику потоку вітру і вдарив по них магією в бік вікон. Тріск від дерева розлився по залі, віконниці проломилися на зовні, впускаючи в приміщення морозну свіжість — не лише їжу для полум'я, але і можливість дихати йому і Еліені.

Вогонь швидко поглинав холод, що поривався всередину, підживлюючись ним, наче хмизом. Маттей направив полум'я, що стрімко підбиралося до них, у відчинені вікна і змусив його сповзати по зовнішній стіні. Так він хоча б трохи знизив тиск вогню всередині. На дворі мороз і багато вологи, там складніше розгорітися.

А в тронній залі продовжувала вирувати справжня вогненна буря. Маттей ще ніколи не бачив нічого подібного. Палало все: стільці, столи, гобелени на стінах, віконниці, здавалося, навіть стіни. Вогонь був скрізь. Він відбивався в сяючих бурштинових очах феї, але та нічого не бачила. Немов полум'я перемогло і замкнуло її десь глибоко всередині власного тіла.

Маттей знову сфокусувався на принцесі та тільки зараз зрозумів, що він не горить. Їх з Еліеною накривав невидимий магічний купол, який не дозволяв полум'ю підійти ближче. Отже, Еліена все ще там, всередині свого тіла, це вона не дозволяє силі стихії вбити його.

Вчитель болісно намагався згадати все, що читав про вогняних фей, про те, як вони керують своєю силою. Про те, наскільки ця сила може бути небезпечною.

— Елі! Елі, прошу тебе, подивися на мене! — почав трясти принцесу за плечі хлопець. Нічого. Наче перед ним порожня обгортка, а не сама фея.

Його пронизала думка. Ні! Не може бути! В одному з древніх манускриптів про істот часів світу фей говорилося, що фея може потонути у своїй силі. Якщо фея поринає в силу занадто глибоко, і не може втримати. Тоді стихія поглине її, перетворивши в Елементаля – духа чистої стихії. Він втратить пам’ять, себе і не знатиме, ким був до народження в такій формі.

Але випадки подібного перетворення були дуже рідкісними, переважно – випадковостями. Або ж поглинута фея була надмірно самовпевненою і закликала велику кількість сили за раз, або... її неправильно навчали. О духи природи, це все його провина, це він винен!

Сильніше стиснувши плечі дівчинки, Маттей знову струснув її, цього разу сильніше. Полум'я в приміщенні смикнулося, як і купол над ними, але в очах принцеси нічого не змінилося. 

Нічого! Що робити? 

Вогонь почав капати з її руки на сукню.

— Демони! — перелякався хлопець, схопив поділ її сукні й, обпалюючи пальці, руками загасив тканину, що вже палала. Маттей глянув на долоню феї – вогонь народжувався просто в ній, він ковзав між складками шкіри та розтікався в різні боки.

Еліена була як свічка – гарна свічка, яка ось-ось розтопиться від власного полум'я, якщо Маттей не знайде, як до неї достукатися.

Демони!

Він зачепився поглядом за другу руку королівни – полум'я також капало з неї, але капало трохи інакше. Воно формувалося поверх її пальців, а не зсередини долоні, а в ній дівчинка, міцною хваткою, затисла мішечок, той самий, яким уклала договір з Найрен. 

В нього виникала ідея.

— Якщо ти зараз згориш, то все марно, — видихнув Маттей підвівшись. Він схопив обличчя принцеси двома руками, уперся чолом у її лоб і зазирнув у очі дівчинки в пошуках відгуку. Його аж тріпало від того, що доведеться сказати, але, на жаль, найсильнішою емоцією його маленької учениці, зараз, була ненависть. Тепер він був у цьому впевнений. — Ти ніколи не побачиш, як Джерард поплатиться за те, що зробив, як Краомолія зникне. Без тебе Майнгардт ніколи не стане місцем, де чарівні істоти будуть у безпеці, знову. Якщо ти помреш, у світі не залишиться місця для таких, як ти! А ти перетворишся на безтілесний потік полум'я, який навіть не буде розуміти, що відбувається, не матиме змоги щось змінити, і в один день піде в небуття, як і інші чарівні істоти. — Він навмисне говорив про речі, які могли її роздратувати, зачепити, розбудити. І насамкінець знесилено додав: — І першою жертвою твого духу буду я.

Маттей вже припинив спроби стримати полум'я. Його магії не вистачало на боротьбу з чистою стихією. Він ніколи не був сильним друїдом, майже весь час витрачав на навчання дівчинки та вивчення фей, а не таких, як він. Саме тому Маттей так і не навчився використовувати потужні заклинання та не вмів управляти своїми здібностями. А ось Еліена, завдяки його старанням, чудово володіла магією. Він так добре її вчив, що вона досягла піку здібностей і в пориві злості перетворювалася на чисту стихію.

— Повернись, Елі, — насилу прошепотів Маттей.

Повітря не вистачало, навіть того, що надходило через вікна. Купол танув, і вогонь повільно підбирався до його волосся і шкіри. Жар ставав нестерпним, а горло різав гарячий дим. Він відчував, як світ навколо тане.