Розділ 2. Рукотворна пітьма. Глава 6. Пітьма. Урок четвертий. Перша угода. Частина 1

Місяць Анагантіос. Чотири весни по тому

Фейркасл (Чорний замок). Столиця Майнгардту.

Маттей

— Ми тут вже чотири весни, — промовив у порожнечу Маттей.

Спершись на холодну стіну, він спостерігав за рухом людей у ​​дворі: одні прибирали територію, інші снували туди-сюди з їжею, дошками для стайні, камінням для південної вежі. Багато з тих, хто працював тут раніше, коли дізнались, що у замку хтось живе, прийшли проситись назад на роботу, і життя в замку поступово поверталося на круги своя. У Прифейркаслі, містечку неподалік Фейркасла, вони бачили Маттея, але мало хто впізнавав у ньому того хлопця, який весь час тягався за королевою вісім весен тому.

Люди помічали, що з Маттеєм у замку живе ще хтось, але хто саме – залишалося загадкою. Дехто вважав, що це могла бути зникла принцеса, але тримали свої думки при собі, боячись привернути до дівчинки непотрібну увагу. Але були й такі, які вважали, що в замку живе злий дух, адже з дня прибуття Еліена одягала лише чорне, і таких була більшість. Після вбивства батьків принцеса не могла тримати жалобу, тож носила її тепер. А також були й ті, хто бачив у дівчинці темну фею. І не здогадуючись, наскільки близькі до правди, і рознесли цю звістку за межі Прифейркасла.

Маттей знову зітхнув і перевів погляд на портрет королеви Алаінн. Всі слова, які просилися з нього назовні, простіше було б записати в щоденники, але Еліена могла б знайти й прочитати їх. А ось улюблена королева збереже в таємниці його думки та, можливо, навіть чимось допоможе.

- Еліена відмовилася звідси йти. Я бачу, як це місце на неї діє. Щоразу, коли вона проходить коридором повз Ваші з Його Величністю покої, щось усередині неї рветься, спотворюючи душу, — він зітхнув і похитав головою, продовжуючи розмову з прекрасною жінкою на портреті. – Ні, я не цього хотів! Я лише хотів усе їй пояснити й дати можливість прийняти рішення, який шлях обрати. Але не зараз, вона ще така маленька для цього. — Раптом в очах хлопця відбилася гарячкова надія, і він, піддавшись цьому пориву, спитав: — Що мені робити, Ваша Величносте? — ніби зображення могло розкрити свої прекрасні вуста та підказати йому, як можна допомогти принцесі.

Усвідомивши, що відповіді не буде, він впав у крісло і, видихнувши, спробував взяти себе в руки. Змінити тему цього дивного діалогу було дуже доречним.

— Ми поступово наводимо лад в замку, — криво посміхнувся Маттей. — Вже винесли пошкоджені речі та розчистили проходи. Багато всього вціліло, забрали тільки коштовності й то не всі. Краомольцям не були цікаві ні наші величезні бібліотеки, ні сади. Ми поки що вчимося за ними доглядати, бо, поки нас не було, вони стали непрохідними чагарниками. Вони гризуть нас і перетворюють сусідні рослини на бур'яни, — хлопець нервово розсміявся, підбираючи слова, щоб описати недавні події. — До речі, до сховищ артефактів краомольці так і не дістались, чи їх пожежа не пустила. А так, ми знайшли ваші щоденники, з їх допомогою відкрили два сховища артефактів, підпаливши три рази замок. Знаєте, навіть вивчивши всі ваші записи, мені здається, решту ми відкриємо років через сто. Тому ми вирішили залишити все як є,— зітхнув він. У Елієни з'явилися друзі – Північ, Південь, Захід та Схід. Пам'ятаєте, я розповідав про вовків, які з маленьких помираючих щенят перетворилися на міцних сірих хижаків? Так, це вони. Еліена назвала їх на честь сторін світу через особливості забарвлення шерсті. Північ – біла, Південь – чорна, Захід – сірий, а Схід – рудий. Вовки не захотіли йти назад у ліс і оселилися в одній з колишніх стаєн у дворі. Часом вони ночують у замку або в кімнаті Еліени, але частіше все-таки віддають перевагу свободі. У стайні їм добре – її легко покинути, якщо вовкам заманеться поганяти на волі. Не потрібно проходити через десяток дверей замку, щоб вибратися в ліс. А ще у дівчинки є сокіл на ім'я Марв.

Він замовк.

— Нам вас так не вистачає,— тихо промовив Маттей і заплющив очі, відчуваючи, як камінь, що довгий час висів на душі, став помітно легшим. — О, так, Її Високість робить величезні успіхи в письмі й читанні на місцевому діалекті. І мовою фей, якій Ваша Величність мене навчили. Мова фей їй дається значно легше, ніж людська. Так дивно навчати фею, — обличчя хлопця посвітлішало, як тільки він заговорив про успіхи своєї учениці. — Ваша Величність колись говорили, що розуміння і знання цієї мови у фей закладено в крові. Я думав, що Ваша Величність жартують, але зараз... — він знову зітхнув. — Ваша Величносте, вона - справжня фея, справжня королева! І їй дуже вас не вистачає. Як же нам усім вас не вистачає! - Він замовк.
Маттей тут досі відчував її запах, наче Алаінн і тепер була поруч із ним. О, цей аромат  лук та полів! Він всюди супроводжував наставницю, ніби та постійно носила на голові щойно сплетений вінок із трав. Це відчуття близькості королеви рятувало Маттея, коли він був ціпенів, коли здавалося, що між ним і Еліеною знову зводився мур із впертості принцеси. Тоді він приходив до цієї кімнати, щоб поговорити зі своєю королевою.

- Ваша Вельможносте! – у двері постукали, і Маттей підвівся.

– Заходьте!

Двері відчинилися і на порозі з'явився сивий Раіс - один з краомольців, що прибули нещодавно в замок. Він вклонився і склав руки перед собою у замок.

— Прибув краомолець, який навіщось просив бути прийнятим Її Величністю, — промовив він, ніби сам не прибув сюди з ворожої країни й не просив того самого два Місяці тому.

Хоча з іншого боку, роздратування Раіса можна зрозуміти – вартові корони відібрали його землі та передали зручнішим підданим, які не сумнівалися у правильності дій короля. Він залишився на вулиці з усією сім'єю без жодної монети. Раіс витратив чотири Місяці, виловлюючи на Бродячому ринку провідника, який проведе його через Темний ліс, але в Фейркасл все-таки потрапив. Маттей усе ще сумнівався, чи правильно вчинила Еліена, взявши його на службу. Але принцеса вперлася. Сказала, що якщо вона відмовить, бідолаха не виживе, адже ніхто не захоче мати справу з краомолцем. А  якщо Раіс шпигун Краомолії, то слідкувати за ним буде набагато простіше, якщо той буде весь час на очах. І все-таки іноді, Еліена поводилася занадто розумно для дитини. Хоча хто його знає, як дорослішають феї. Ця незвідана територія лякала Маттея все більше, хоч він і не подавав вигляду. Але хлопець вирішив просто змиритися і робити свою справу наставника і радника принцеси якнайкраще, а там вже будь, як буде.