Глава 3 Частина 2 Пітьма. Урок перший. Хто ти насправді?

В той же час

Гори Гномів, неподалік кордону Майнагрдта і Краомолії

Маттей

Сонце сховало свій останній промінь за межею лісу, і на небі залишився господарювати тільки повний місяць. Наливаючись світлом, він то випливав з-за хмар, то знову ховався за ними, і в такі моменти ставало особливо холодно.

Тиша розтеклася між свідками Ритуалу. Плащ на маленькій темній фігурці. що стояла посеред галявини Північного Каміння, тріпотів від поривів пробираючого вітру. Наближення Самайна зависло у повітрі. Начебто він потягував холодне дихання півночі, як піну на кухлі свіжого елю, а потім здував її своїм нещадним диханням на ліси Бріолії та насолоджувався своєю силою.

Маттей зітхнув. Ці три весни промайнули так швидко, як спалах блискавки серед грозових хмар. Настав момент істини. Зараз вирішиться його доля, доля спадкоємиці та всього Майнгардта. З того дня в Марті, як у Еліени з'явився друг, дівчинка почала оживати, познайомилася з іншими дітьми, і Маттей робив усе, щоб вона почувала себе звичайною щасливою дитиною. Але скоро все це може закінчитися, і Еліена ніколи вже не повернеться до того розміреного, простого і спокійного життя в Марті. Маттея мучили сумніви, чи правильно він чинить? Може, йому варто просто залишити все як є? Здавалося, навіть Джерард наситився річками крові магічних істот. Останнім часом про нього нічого не було чути в їхній глушині. Може, вони мають шанс прожити просте людське життя?

Хлопець знову зітхнув і озирнувся, намагаючись відволіктися від сумнівів та хвилювання, які шматували його зсередини й не давали стояти спокійно. Цікаво, звідки знахарка нагнала стільки народу? Хоча з такої відстані не розгледіти, чи це люди насправді. Може, на свою останню надію зібралися подивитись залишки кланів магічних створінь, що пережили Велику чистку? Ну і назву вигадав Джерард для знищення всього, що хоч віддалено нагадувало магію! Маттей озирнувся і пересмикнув плечима від холоду та неспокою.

"Час настав". Еліміваль підійшла до Елі. З різних боків до неї також наблизились семеро у балахонах з високими прикритими тонкою тканиною дзеркалами. Маттей ніколи не бачив цих дзеркал, як і знак, зображений на них, хотілося ретельно розглянути. Здалеку він міг помітити лише якусь подібність із Вічним древом. Хлопець примружився, але не зміг його розгледіти чітко. Дзеркала встановили й розвернули так, що вони стояли в дивному нерівномірному колі: одне розташовувалося далі, інше ближче, в якихось дзеркалах можна було побачити відбиток Еліени, в інших – тільки ліс.

Фея зняла з плечей принцеси плащ, і дівчинка обхопила себе руками, скрегочучи зубами від холоду. Стиснена долоня жінки зависла на долю секунди над золотистою маківкою спадкоємиці. Мить, ще одна, і пальці феї розтулилися. Тисячі невагомих золотистих піщинок замерехтіли у світлі холодного місяця і сковзнули волоссям принцеси.

«Пилок останньої квітки Вічного дерева, — згадав слова Еліміваль хлопець. — Тільки він здатен пробудити сутність феї, якщо вона є в дитині, народженій у світі людей».

Еліена

Поривчастий вітер гострими тонкими голками проникав крізь тонку тканину лляної сукні й пробирав до кісток. Але Еліена трималася. Стільки очей зараз дивилося прямо на неї, стільки істот завмерло в очікуванні. Дівчинка не подавала вигляду, що змерзла і хвилюється, але її серце тріпотіло, віддаючи у вуха неприємним буханням. Золотистий пилок швидко зник, і тепер світилася вся шкіра - Еліена це бачила в багатьох дзеркалах навколо.

Тиша. Вітер пронісся галявиною, розвіваючи плащі присутніх, підкреслюючи завмерлу мить у напружених нерухомих постатях. Всі затамували подих і чекали на ритуал. В уявленні більшості це було щось неймовірне, але мало хто знав, чого саме очікувати тому, що останній ритуал проводила Алаінн багато весен тому.

Мить, друга, третя. Пилок розчинився, але більше нічого не відбувалось. Не знаючи що робити, Еліена розшукала поглядом в натовпі чорних плащів постать Маттея, але і той, здавалося, розгубився не менше за неї. За поясненням він обернувся до старійшин семи селищ, які й принесли дзеркала. Дівчинка не могла бачити їхні обличчя, але, здається, один із них похитав головою.

Серце прискорило ритм і пульсувало вже по всьому тілу, пробираючи дитину до тремтіння. Ні! Вона не може бути ніким!

Маттей опустив голову і завмер.

«НІ! Чуєте? Ні, ні, ні!" — не могла повірити в те, що відбувається, і перевела погляд з дзеркала на Маттея.

Хлопець розвернувся до неї й повільно стягнув з голови каптур.

Раптом спина дівчинки засвербіла так, що Еліена не змогла стриматися. Вона потяглася, наскільки могла дістати рукою, але місце між лопатками несподівано пронизав біль. Він був настільки сильним, що дівчинці здалося, ніби хтось зсередини намагався виламати їй ребра. Маленька заплющила очі й закричала на все горло.

Дихання перехопило, біль трохи відступив і змінився. Еліені здавалось, ніби шкіру з обох боків спини розрізало щось гостре. Звиваючись і намагаючись відсторонитись від болю, дівчинка впала на коліна і вчепилася в землю.

— Елі!

Вона чула крики Маттея і намагалася розгледіти його крізь пелену страждань, що заслонила їй інших, але могла розгледіти лише силуети. Маттей відчайдушно намагався прорватися до неї – це точно він! Але його не пускали.