Розділ 2. Кров

Як неважко здогадатися, серед слуг, які працювали в маєтку лорда Невермора, було не так багато магів-побутовиків. Магічний дар рідко зустрічався у людей неблагородної крові… якщо, звичайно, не рахувати бастардів та їхніх нащадків. Звичайно, він чимало цінувався, особливо «корисний у господарстві». Тому для тих простолюдинів, у кого він проявився, розвинути його і влаштуватися в маєток найближчої заможної знаті було просто «щасливим квитком».

Що ж до дрібної аристократії на кшталт Морнайтів, то їм служити більш заможним лордам, а то й поготів буржуазії, було тим, що зазвичай «нижче власної гідності». Принаймні якщо у них (на відміну від мене) в принципі був вибір.

Ті ж роди, в яких був дар цілительства, особливо непогано влаштовувалися, надійно забезпечуючи цим даром свій добробут.

Тож мене, наскільки я встигла рознюхати, Аллану Невермору служило ще три мага-побутовики: дві дівчини та один чоловік, усі вони — з простолюду. І одна з дівчат начебто стала результатом того, що її мати колись зігрівала ліжко якомусь шляхетному панові. Усі троє були представниками середніх класів, неблагородного походження, але з благополучних (за мірками цього світу) сімей. І характерна робота, для якої була потрібна побутова магія, розподілялася між нами чотирма в міру її надходження. А у вільний від неї час ми виконували звичайні завдання звичайної прислуги, в яких побутова магія на порядок спрощувала і прискорювала справу.

Ось і сьогодні день почався з того, що одне таке завдання доручили мені. На жаль, місцем виконання цього завдання була... пральня в такому ненависному мною підвалі!

Звичайним пранням займалися звичайні прачки. Але коли йшлося про ніжні дорогі тканини, або особливі забруднення, то в хід йшли побутовики, прямим завданням яких ставало вивести плями і випрати речі, при цьому не зіпсувавши їх.

Сьогодні такими речами для мене стали господарські сорочки, парадний камзол і штани, які, як мені повідомили, були чимось забруднені. А разом із ними, до купи, спіднє.

Передчуваючи майбутні «розваги», я зіщулилася і спустилася в підвальну пральню, де окрім мене зараз нікого не було. А саме — до того її відділу, де пралося хазяйське, і де найчастіше працювали саме побутовики, а не звичайні прачки. Одяг же і ліжка прислуги, технічне прання, і таке інше, пралося в іншому відділі, значно більшому за розмірами, де робили свою справу відразу кілька прачок. Але ті прийдуть на свою зміну трохи згодом. Мені ж зараз треба зробити свою справу в гордій самоті. При цьому було традиційно наказано тримати язик за зубами, хоч би що довелося відпирати.

Підійшовши до кошика з речами для прання, я насамперед розібрала його та розсортувала, щоб працювати з хазяйськими речами максимально акуратно. Бо як щось хоч трохи зіпсую — по голівці не погладять.

Так, побачимо, що тут у нас…

Взявши до рук одну з принесених на прання сорочкок, я охнула, і випустивши її з рук, відступила на крок назад. Кілька секунд напружено дихала, з побоюванням дивлячись на неї, перш ніж наважилася підійти, знову взяти до рук і придивитись.

Жодних сумнівів, невелика, але й не така вже маленька, пляма збоку. Надто вже схожа на засохлу кров. На жаль, прийняти її за який-небудь соус, що пролився на одяг, було важкувато, а надто мені-то, з моєю незакінченою медичною освітою!

Але це вже зовсім ні в які ворота! Звідки взагалі ця кров могла взятися? Невже лорд Невермор поранений?

Чи?..

Чи це не його кров?

Знову сплив у пам'яті зуб, знайдений учора в його спальні, буквально в ліжку. А заразом шалені припущення про те, що лорд Невермор міг когось катувати чи то в лісі, чи ще де…

Зіщулившись, я відклала сорочку і оглянула решту одягу, принесеного на прання. На ньому, як не дивно, нічого підозрілого, звичайні плями. І я вже зітхнула з полегшенням… коли оглянувши камзол, зрозуміла, що з внутрішнього боку на ньому якась дивна пляма, яка трохи проступає на лицьову сторону. Що найголовніше — ця пляма була розташована там же, де і пляма на сорочці.

Виходить, кров все ж таки його, Аллана Невермора? Адже якби це була чужа кров — того, хто «бризнув» нею на його одяг — основна частина крові навпаки залишилася б на лицьовій стороні, а не на підкладці. А так, виходить, кров просочувалася зсередини.

Що ж сталося? І чому?

…Чи не пов'язано це часом із тими раптовими столичними гостями, які мали до нього вчора приїхати?

Цікавість, яка лише трохи заснула після вчорашнього, спалахнула з новою силою. Ось тільки як її задовольнити, і чи можливо це взагалі? Ну, справді, не побіжу ж я зараз до свого покровителя з вимогою негайно роздягнутися, щоб я подивилася, чи є в нього там на боці свіжа рана?

Похитавши головою, я опустила камзол у чан із трохи теплою водою. Але замість того, щоб натирати порошками для прання або, не боронь боги, господарським милом — поклала руку на гладь водяного дзеркала по його центру. І, зосередившись, вступила з тканиною в контакт, використовуючи воду як провідник. А потім почала буквально виштовхувати з камзола частинки забруднень, змушуючи їх зливатися з водою, що омивала їх, і відпливати вбік. Робота на перший погляд проста, але за фактом дуже копітка, така, що займає багато часу. Адже я мала фактично виштовхнути зі структури тканини всі частинки бруду. Причому не лише від цієї плями, а й взагалі.