...

Місяць з нетерпінням чекав темряви, щоб побачити кохану зорю. Зіткана із різнокольорових метеликів, з віями-хмаринками — зоря була найдивнішою зі створінь, створених природою. Зоря обожнювала здійснювати мрії, та через те, що не кожна з них була їй під силу, вона сумувала. Щоб її порадувати, місяць створив диво-водоспад із перлин.

Перлини виконували неможливі мрії, головне, щоб вони були добрими і щирими. Інакше бажання не потрапить до долонь із метеликів зорі, й ті їх не віднесуть на землю до мрійників.

Після здійснення мрії у вигляді крихітних сонечок поверталися до зорі, яка відносила їх до диво-водоспаду, і сонечка знову ставали перлинами. Злі ж і погані, уособлюючи бридких потвор, оминали її метеликів і відправлялися за водоспад, щоб інші зорі теж не могли їх здійснити. Знаючи про це, місяць попросив зорю ніколи не заходити за диво-водоспад, як би злі та погані бажання її туди не кликали.

Щаслива зоря здійснювала мрії, та з часом за диво-водоспадом зібралося багато злих та поганих бажань. Вони кликали зорю. Почувши їх, зоря забула, про що просив місяць, й, схвильована тим, що є невиконані бажання, зазирнула за диво-водоспад. Бридкі потвори потягнули зорю до себе.

Злі та погані бажання вимагали їх виконати, але зоря, згадавши, про що казав місяць, відмовилася. Вона покликала місяця на допомогу. Почувши її, він збирався знищити злі та погані бажання, але зоря попросила їх вибачити і зробити ще одне диво заради неї — перетворити злі та погані бажання на перлини.

Місяць здійснив бажання коханої зорі й продовжив створювати заради неї дива.

Автор: Інга Квітка.