Одного разу, жив-був один мисливець, який боявся іти до лісу. Зараз, я усе розповім.
Одного разу, до мисливця прийшов сусід. Він сів за стіл, та й каже йому:
— Що ж, друже: я думаю, що тобі треба самому іти до лісу на полювання.
— Чому? — запитав мисливець.
— Розумієш, — пояснив сусід. — У мене стільки справ, а іти до лісу — просто лінь туди ходити. Тому, доручаю я цю справу тобі.
— Але, як же ти? — запитав мисливець.
— А я вдома залишуся, — сказав сусід. — Коротше, бувай. Зустрінемось пізніше.
І після цього, вони розійшлися.
Згодом, настала глибока ніч, і мисливець боявся іти на полювання у ліс. Але йому довелося, так як він обіцяв своєму сусіду про це полювання. Він взяв зброю, і у загубленому вигляді пішов на полювання.
Ніч для нього була страшною, і тому, він пішов спочатку вбивати ведмедя. Він взяв рушницю у руки, і сказав:
— Так, зараз я вб'ю цього ведмедя, і тоді мій сусід зрадіє, як я добре полюю на диких тварин!
Він приготував зброю напоготові та вистрільнув із нього, але потрапив не у ведмедя, а у стовп дерева.
— Чорт тебе! — закричав на цей стовп мисливець. — Чому ти мені заважаєш?! Щоб тебе знищили, скумоїде нещасний!
Тут же виходить із берлогу ведмідь, і від звуку вистрілу, він кричить на усе горло:
— Хто посмів стріляти у мою берлогу?! Ох, мабуть, нехай буде той підлий мисливець! Я його роздеру на частини!
— Ой-йой! — йойкнув мисливець, і сховався за деревом. Але, ведмідь вже здогадався, хто це був. Як тільки він рознюхував тут усе, так він й заричить на усе горло та на увесь ліс:
— Мисливцю!!! Я тебе вб'ю!!! Ну, постривай!
І мисливець побіг з усіх ніг по лісу. За ним побіг ведмідь. Але, той сховався за деревом вчасно. І ось: у цей момент, мисливець побачив лисицю, яка виходила зі своєї нори на полювання.
— О! Лисиця! — зрадів мисливець. — Вб'ю її, й одразу буде нова здобич! От зрадіє сусід, коли побачить, що я й лисицю дістав!
Він знову направив рушницю, й знову потрапив у стовп дерева.
— Прокляття! — закричав мисливець. — І коли ж я вб'ю врешті-решт цих тварин? Щоб тебе, ненормальна зброє!
У цей момент, лисиця каже:
— Ой, я так і знала, що цей підлий мисливець прийде сюди цією ніччю на полювання! Ох, зараз я його з'їм! Ну, постривай!
І тут кричить на усе горло ведмідь:
— Мисливцю!!! Я тебе бачу!!!
І мисливець побіг по доріжці у задній шлях. Ведмідь та лисиця погналися за ним навздогін.
— АААААААА!!! — кричав мисливець на увесь ліс. — Врятуйте!!! Допоможіть!!! За мною гоняться ссавці!!!
І він згодом вийшов із цього темного лісу. Він зрадів, що повернувся на свій край, й пішов додому.
На наступний день, до нього прийшов сусід, і мисливець розповів йому історію. Сусід дуже здивувався:
— І що? Ти не зловив цього ведмедя та цю лисицю?
— Ні, звісно ж! — підняв руки мисливець. — Вони спочатку за мною побігли (я тікав від них), а потім вони пішли до себе додому.
— Ну й пригоди! — здивувався сусід.
— Так! — сказав мисливець, і пообіцяв собі: — Тепер, я ніколи не буду іти ніччю на полювання у ліс! Обіцяю!
І він більше ніколи не йшов ніччю на полювання у ліс. Так і закінчилася ця історія.