Як мисливець боявся іти на полювання у ліс (електронна версія)

   Одного разу, жив-був один мисливець, який жив у лісі. Він і відрізнявся від інших мисливців, але дуже серйозний.

  Якось, прийшов до мисливця один сусід. Він сів за стіл та й каже:

  — Ех, друже... Розумієш, мені щось не хочеться йти на полювання у ліс, тож довіряю цю справу тобі.

  — А як же ти? — здивувався мисливець.

  — А я залишусь вдома, — відповів сусід. — У мене вдома багато справ. Подивлюся, що ти там упіймав.

  — Ну, гаразд, — здивовано відповів мисливець.

  Незабаром, вони розпрощалися і розійшлися по домівках. А мисливець, приготувавши зброю напоготові, чекав на ніч для полювання.

  Незабаром, настала ніч. Мисливець узяв свою зброю і пішов до лісу.

  Ой, а у лісі було дуже темно! Куди б не втягся мисливець, перед ним постає справжня катастрофа.

  Мисливець, йшовши лісом, побачив недалеко від нього берлогу, де жив ведмідь.

  — Ага, — побачив це мисливець. — Ніхто навіть не побачить, як я вистрілю у ведмедя, схоплю його в мішок, і понесу додому. Ох, як буде радий мій сусід, коли побачить мій новий килимок з ведмедя!

  І готувався випалити з рушниці.

  Він готовий, готовий... І вистрілив!

  Але куля потрапила лише у стовп дерева.

  — Ай, блін! — крикнув від досади мисливець. — Вже думав, що потраплю, а ні! Тепер мені треба ще три години чекати, щоб ведмідь та інші тварини усі заснули!

  Але ведмідь ще не спав. Він тільки вийшов із берлогу, позіхнув і загарчав на увесь ліс:

  — Ох! Хто мені завадив спати?! Мабуть, нехай це буде мисливець і я його розірву на шматки!

  — Ой! — тільки й встиг сказати мисливець і сховався за сосною.

  А ведмідь принюхався для пошуків мисливця. Обнюхавши, де він знаходиться, він загарчав:

  — Ох, мисливцю! Ох, мисливцю! Я тебе вб'ю!

  І побіг саме до тієї сосни, де ховався переляканий мисливець.

  — А-а-а! Ведмідь! — крикнув мисливець і втік від сосни.

  Ведмідь на цьому не зупинився. Він навздогін побіг за мисливцем, не розбираючи шляху.

  Невдовзі, мисливець сховався за ще однією сосною, і побачив лисицю.

  — О! — побачив її мисливець. — Ще одна здобич! Якщо мені не вдалося спіймати ведмедя, то лисицю я зловлю на раз плюнути!

  І знову він приготував рушницю. І знову вистрільнув. І знову влучив у стовп дерева.

  — От чорт! — розлютився мисливець. — Тепер і лисицю я не зміг прикінчити!

  Але до мисливця підійшли лисиця та ведмідь.

  — А ось і мисливець з'явився! — гукнула лисиця.

  — Ой! — злякався мисливець.

  — Зараз ми когось відшльопаємо! — приготував свої лапи ведмідь.

  — A-a-a!!! — загорлав на увесь ліс мисливець і почав тікати з цього жахливого лісу. — Врятуйте!

  Та його вже ніхто не врятує. Все вже давно сплять. А мисливець мало не кожного разу молився по дорозі, щоб його врятував бог.

  — Ой, матінко! Ой, матінко! Ой, матінко! — тільки й зміг помолитися мисливець, і вийшов з лісу.

  Мисливець незабаром зітхнув, що втік від жахливих тварин, і пішов додому.

  Ранок був несподіваним. Сусід був у шоці.

  — І що, не впіймав його? — шокнувся сусід.

  — Звичайно ні! — сердито говорив мисливець. — Я його випустив, потім він на мене напав, і мені довелося тікати від нього! Бачиш, тварюки які!

  — Ага! А що з лисицею?

  — З лисицею... А що лисицею? А з лисицею нічого! Вона також на мене нападала! Та ще з ведмедем!

  — Нічого собі! — карколомно здивувався сусід. — Оце історія!

  — Тепер, я ніколи не буду ходити до лісу на полювання! — обіцяв собі мисливець. — Обіцяю!

  І з того часу, мисливець більше ніколи не йшов до лісу на полювання.