Одного разу, жив-був один мисливець, який жив у лісі. Він і відрізнявся від інших мисливців, але дуже серйозний.
Якось, прийшов до мисливця один сусід. Він сів за стіл та й каже:
— Ех, друже... Розумієш, мені щось не хочеться йти на полювання у ліс, тож довіряю цю справу тобі.
— А як же ти? — здивувався мисливець.
— А я залишусь вдома, — відповів сусід. — У мене вдома багато справ. Подивлюся, що ти там упіймав.
— Ну, гаразд, — здивовано відповів мисливець.
Незабаром, вони розпрощалися і розійшлися по домівках. А мисливець, приготувавши зброю напоготові, чекав на ніч для полювання.
Незабаром, настала ніч. Мисливець узяв свою зброю і пішов до лісу.
Ой, а у лісі було дуже темно! Куди б не втягся мисливець, перед ним постає справжня катастрофа.
Мисливець, йшовши лісом, побачив недалеко від нього берлогу, де жив ведмідь.
— Ага, — побачив це мисливець. — Ніхто навіть не побачить, як я вистрілю у ведмедя, схоплю його в мішок, і понесу додому. Ох, як буде радий мій сусід, коли побачить мій новий килимок з ведмедя!
І готувався випалити з рушниці.
Він готовий, готовий... І вистрілив!
Але куля потрапила лише у стовп дерева.
— Ай, блін! — крикнув від досади мисливець. — Вже думав, що потраплю, а ні! Тепер мені треба ще три години чекати, щоб ведмідь та інші тварини усі заснули!
Але ведмідь ще не спав. Він тільки вийшов із берлогу, позіхнув і загарчав на увесь ліс:
— Ох! Хто мені завадив спати?! Мабуть, нехай це буде мисливець і я його розірву на шматки!
— Ой! — тільки й встиг сказати мисливець і сховався за сосною.
А ведмідь принюхався для пошуків мисливця. Обнюхавши, де він знаходиться, він загарчав:
— Ох, мисливцю! Ох, мисливцю! Я тебе вб'ю!
І побіг саме до тієї сосни, де ховався переляканий мисливець.
— А-а-а! Ведмідь! — крикнув мисливець і втік від сосни.
Ведмідь на цьому не зупинився. Він навздогін побіг за мисливцем, не розбираючи шляху.
Невдовзі, мисливець сховався за ще однією сосною, і побачив лисицю.
— О! — побачив її мисливець. — Ще одна здобич! Якщо мені не вдалося спіймати ведмедя, то лисицю я зловлю на раз плюнути!
І знову він приготував рушницю. І знову вистрільнув. І знову влучив у стовп дерева.
— От чорт! — розлютився мисливець. — Тепер і лисицю я не зміг прикінчити!
Але до мисливця підійшли лисиця та ведмідь.
— А ось і мисливець з'явився! — гукнула лисиця.
— Ой! — злякався мисливець.
— Зараз ми когось відшльопаємо! — приготував свої лапи ведмідь.
— A-a-a!!! — загорлав на увесь ліс мисливець і почав тікати з цього жахливого лісу. — Врятуйте!
Та його вже ніхто не врятує. Все вже давно сплять. А мисливець мало не кожного разу молився по дорозі, щоб його врятував бог.
— Ой, матінко! Ой, матінко! Ой, матінко! — тільки й зміг помолитися мисливець, і вийшов з лісу.
Мисливець незабаром зітхнув, що втік від жахливих тварин, і пішов додому.
Ранок був несподіваним. Сусід був у шоці.
— І що, не впіймав його? — шокнувся сусід.
— Звичайно ні! — сердито говорив мисливець. — Я його випустив, потім він на мене напав, і мені довелося тікати від нього! Бачиш, тварюки які!
— Ага! А що з лисицею?
— З лисицею... А що лисицею? А з лисицею нічого! Вона також на мене нападала! Та ще з ведмедем!
— Нічого собі! — карколомно здивувався сусід. — Оце історія!
— Тепер, я ніколи не буду ходити до лісу на полювання! — обіцяв собі мисливець. — Обіцяю!
І з того часу, мисливець більше ніколи не йшов до лісу на полювання.