Як Марічка відпочивала на Юбк

ДОВГА ДОРОГА ДО МОРЯ

Марічці здавалось, що вона вже ніколи не потрапить на море… Час повільно тягнувся. Траплялись приємності та прикрощі. Життя прожити – не поле перейти.

Марічка зусиллями волі змушувала себе дочекатись до визначеної дати від’їзду.

Настав той довгоочікуваний щасливий день. Вона так боялась запізнитись, що цілу ніч прокидалась, спати не могла. Марічка приїхала на вокзал раніше ніж за годину до відправлення потягу. Раділа, усміхалась, молила Бога, щоб все було добре, без поганих пригод.

Дочекалась потяга, пред’явила свій квиток та документ, що посвідчує особу. Зайняла призначене для неї місце. Все було так, як вона і очікувала.

Довга дорога, але не виснажлива. Їде Марічка і бачить, що там, залишається позаду її місто, далі - лісосмуга, галявина, місто, ліс, пагорб, гори, місто, село, будиночки, корови пасуться, вужиком стелиться річечка, ліс, місто,зупинка,…степ.

Чай будете?,- запитав молодий парубок.
Так, дякую. А лимон у вас є?
Угу, - пробуркав він.
Тоді, чай з лимоном.

Взагалі то Марічка хотіла випити кави, але вона дуже сумнівалась в тому, що у провідника було свіже молоко і заварна кава.

Крим. Здавалось би, приїхала, але ж ні, - це ще не ЮБК.

Anna Bella

Подобається

#2683 в Жіночий роман
#4799 в Сучасна проза

У тексті є: перше кохання, море, мрія

Відредаговано: 09.07.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись