ГЕНЕТИКА. РОДИНА. СПАДКОВІСТЬ.

ГЕНЕТИКА. РОДИНА. СПАДКОВІСТЬ.

Взагалі генетика цікава наука. Гени  самі вибирають, що їм робити. А, може, то Бог тче в утробі матері, бо Він далекоглядний. Він бачить майбутнє кожної людини. Він закладає ті гени, риси характеру, які дозволять людині вижити в суворих випробуваннях життя, де людина найчастіше змушена долати ті, найважчі труднощі та перешкоди самотужки. Людина самостійно приходить у цей світ і йде з нього. Решту життя вона залежить від її оточення, - соціуму абощо. Якщо вона виростає в лісі, наприклад, як Мауглі, або Тарзан, то, вона набуває навики виживання в нетрях живої природи, але не вміє спілкуватись з людьми. Коли людиною надмірно опікуються, - вона стає безпорадна, потребує подальшої опіки, турботи і піклування. Коли людину кидають напризволяще, - вона дуже живуча, гнучка, вміє пристосовуватись, виживати,  проте стає асоціальна, при чому з вини соціуму.

Слово може вбити і зцілити. Погані слова, кинуті  на вітер, рознесуться по цілому світу і зла стане більше, а коли воно всюди  буде , то всім стане гірше.

Мама. То таке слово, яке асоціюється  в кожного по своєму. Для когось мама добра, мила, ніжна і турботлива, а для когось – зла, безвідповідальна, без царя в голові , - алканавт або наркоша…

Марічка завжди мріяла народитись в такій щасливій сім’ї, де б панувала любов і єдине,що їм бракувало – це довгоочікуване диво – дитятко. Тоді її  любили б, носилися з нею, усміхались, кидали все і займались лише нею, тішились її успіхами, співпереживали і підтримували, коли вона зазнавала невдач, купували б їй гарний одяг, зручне гарне взуття, одним словом -  купували все, що вона б захотіла. І ще вона хотіла б бути єдиним дитям у сім’ї, щоб вся любов батьків належала тільки їй одній. Тоді вона б любила маму і тата…

Але не мала Марічка такого щастя. Вона виросла в багатодітній сім’ї. Мама постійно була знервована, галасувала без крайньої потреби. Марічка не чула доброго слова від своєї рідної мами. Все що вона чула – це були прискіпування та фрази претензійного характеру, ніби це була мачуха. Їй нічого не дозволяли. Все – табу. Це означає, що нічого не можна.

- Мамо, а можна я …?, - питала за звичай Марічка

- Ні не можна! - Кричала у відповідь їй мама.

- А чому? – ніяк не могла вгамуватись Марічка.

- Тому що не можна. Безапеляційно кидала їй мати.

В такі моменти Марічці здавалось, що її мама якась не справжня. «А може то мачуха», - думала вона.

Невже мама може так розмовляти зі своєю дитинкою, яку вона чекала аж дев’ять місяців, а потім ніяк не могла натішитись її появою? Ні, не могла, бо, коли людина щось цінує, то вона відноситься до цієї речі, чи людини зовсім по-іншому.

Життя Марічки було не безхмарним, то було не життя, а пекло, боротьба за виживання. В дитинстві вона постійно чула, крізь сон, плач новонароджених і малолітніх дітей. Таке враження, що мама виготовляла їх на продаж. Марічка не могла зрозуміти для чого така кількість.

Те, що мама нічого Марічці не дозволяла, призвело до неабияких наслідків. Марічка почала самостійно приймати рішення, що їй можна, а що не можна. Вона стала дорослішою, бо брала на себе відповідальність за вчинене.

Вона не любила свою мамку, а татка любила, хоч він і не виявляв своїх почуттів. Марічка відчувала його любов у діях і вчинках. Він завжди допомагав їй, розумів її почуття гумору. Він і сам був дуже розумний  УСЕ (Український словник-енциклопедія) знав. В його голові містились мільйони визначень, формул, графіків, моделей, історичних фактів, наукових аксіом, та доведень різноманітних теорем, як наприклад Піфагора,- «Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів». Марічка так любила цю теорему. Вона розв’язувала левову частку задач з геометрії за допомогою лише цієї видатної теореми. Піфагор був розумний, – філософ. Марічка і сама залюбки філософувала на різні теми, вигадувала нові слова, вислови, які досить часто ставали крилатими, в словник, звичайно, ще не потрапили, але друзі і знайомі користувались залюбки.

Марічка – генетичне-чудо-людина. ЇЇ батьки були високоосвіченими. Тато найбільше. Він був професором, доктором технічних наук, заслуженим діячем науки і техніки, академіком ЛАНУ. Марічка рано осиротіла на половину… ні не тому, що мати померла, просто вона не відчувала, що у неї є мама …