ЕКСКУРС В ДИТИНСТВО
Колись, у дитинстві, Марічка мріяла про Чорне море. Крім того закордонний паспорт прострочений, а чекати зараз ще 3 місяці не хочеться, бо так і пролетить літо цього року, а кому потрібне море, коли зимно. Марічка хотіла засмагнути, купатись в теплій морській водичці, а не в студеній, як у криниці.
Дзвінок повернув хід її думок. Наталі як завше на висоті, уже в новому шматті. Коли вона встигла закупитись? Вчора ніби займались лише моїм гардеробом, а тут таке!
- Привіт!
-Guten Morgen! Wie geht’s?
-Danke, prima gut!
-А ти можеш по-людськи говорити? Що ти вічно переходиш на ту загарбницьку мову?
-А так, хочеться хоча б трішки повправлятися! А то все забуду все, що вчила в школі….
А в школі Марічка навчалась на відмінно, - гризла граніт науки, слухала батьків і старанно виконувала всі домашні завдання. Її любили вчителі, а директор вважав її гордістю своєї школи. Адже всі директори свято переконані, якщо вони тут працюють, це значить школа належить їм, і діти, - їхні. Ті, що ганьблять і ті, якими пишаються. Більше вони люблять тих, ким пишаються, а заздрять тим, які пакостять.
Загалом усі люди заздрять тим людям, у яких є внутрішня СВОБОДА. Вони нездоланні! Принаймні їм так здається. А на справді з ними найбільше проблем у суспільстві, бо вони мають свою думку. Вони можуть протиставити себе і свою думку суспільній думці і не погоджуватись на зраду своїх переконань. Це революціонери. У них «дух, що тіло рве до бою». На жаль, а може і на щастя, наша Марічка росла не така. У неї була і сила і воля, а сили волі не було. Ніде було черпати ту силу, бо всі оточуючі намагались привити їй свої думки, нав’язати свої погляди та переконання. Вона це все ковтала, вбирала як найкращий абсорбент у світі. Це тривало досить довго.
Крім обов’язкової програми у Марічки було густо сплановане позашкільне життя: в понеділок і п’ятницю – заняття з макраме, вівторок і четвер – гурток акторської майстерності, середа і субота – стрільба з лука.
Стріляла Марічка дуже влучно. Тренер захоплювався її витримкою. Вона тримала лук так, як ніхто з його вихованців, - жодного тремору рук. Нервова система – міцна. Око – з оптичним прицілом, пильне, орлине.
Одним словом не дівчина, - мрія. В школі багато хто мріяв бодай поспілкуватись з нею, але вона була неприступна, як середньовічна фортеця. У неї не було часу на пусто-порожні розмови.
Про вроду Марічки ми також не будемо забувати. У неї були гарні риси обличчя, прямий акуратний носик, глибокі блакитні очі, довгі коси, білі зубки, солодкі вуста, гарний стан, а ноги… ви би бачили ті ноги… Одним словом – муза…
Дівчата вийшли на вулицю. А там буяла весна. Який чудовий травневий день! Тепло, хороше на душі. Весна – це прекрасна пора оспівана піснярами та поетами. Коли цвітуть квіти, співають пташки, стає тепло лише від цієї атмосфери…
План був такий: поїхати до центру міста, а там тих тур фірм і агентств до блуду. Поїхали.
Зайшли в перше, що трапилось. Їх привітно зустріли, адже вони виглядали на всі 100, навіть Марічка. Довго не затримались, бо їм запропонували Єгипет, Туреччину, а їм хотілось рідного Чорного моря .
Наступне «туристичне диво» торгувало гарячими, як пиріжки, путівками, але і серед них не знайшлось вітчизняних привабливих пропозицій.
Марічка не розуміла. У неї були гроші, ідея, а вони нічого не можуть їй запропонувати. Засмутилась. Повернулась ні з чим до дому.