....

Ця історія не казка, не вигадка і не легенда… Сталося це багато років тому. Зустрівшись та закохавшись один в одного, він та вона пішли разом до храму, і того дня перший подарунок, який вона зробила своєму Герою, — маленький хрестик-оберіг, який і одягнула на шию відразу в храмі, прошепотів, як сильно кохає його і що, доки подарований нею оберіг буде з ним, — з ним, її Героєм, нічого не станеться:

— Він завжди вбереже тебе від всього…

Наш Герой з того дня, як отримав маленький хрестик-оберіг, ніколи не знімав його за жодних обставин. І хоча мав дорожчі подарунки, хрестики з золота та срібла, саме цей — маленький, простий, на звичайній нитці оберіг, отриманий у перший день зізнання в коханні, був при ньому біля самісінького серця.

І от минуло сім років. Підлі загарбники напали на нашу рідну землю. Він одним із перших відправився захищати нашу неньку разом з іншими сміливими Захисниками.

Про їхні подвиги й те, як вони крок за кроком захищали нашу рідну неньку з 2014 року від підлих загарбників, написано і розказано, ох, як багато, як у нас вдома, так і по всьому світу. Проте наш Герой помітив одну дууже дивну річ: кожного разу, як хрестик-оберіг падав з його шиї, довкола нього починала відбуватися справжня біда.

Підлі загарбники підлістю та хитрістю, страшними, багатими обладунками намагалися перемогти наших сміливих Героїв — та марно! Раз за разом сміливість наших Захисників та Захисниць доказувала, що ми завжди захистимо рідну, любу, найпрекраснішу у світі неньку!

І от у найважчі дні та ночі, коли загарбники, наче таргани, сунули уперед, хрестик-оберіг падав з шиї нашого Героя. Хрестик, наче, підказував йому, що от-от почнеться найлихіша біда.

Так, одного разу, коли зверху сипався вогняний дощ, наш Герой, рятуючи інших, вже не сподівався врятуватися сам. Він знав, що загубив хрестик-оберіг, і від того страшного полум’я його ніщо не врятує… Того дня він подзвонив до коханої і ледве чутно, тихо-тихо попросив лише про одне: бути щасливою без нього, не плакати і не жалкувати. Він казав, що говорить з нею цього разу востаннє і йому дуже шкода, що більше ніколи не зможе побачити її та обійняти. Але він захищає країну і має статися так, як станеться. Бо на все воля Бога.

Що тут скажеш, тієї миті його кохана молилася так сильно, як могла, і коли наш Герой, вже попрощавшись з нею навіки, повз під вогняним полум’ям, — він помітив на першій сходинці свій хрестик-оберіг. Тієї миті наш Герой не повірив своїм очам, але ж диво! Його хрестик лежав разом зі звичайним шнурочком і ніби чекав на нього.

Схопивши його до рук, наш Герой подякував Господу та коханій, вдягнув цей оберіг на шию, і в той момент сталося друге диво — вогняний дощ вщух, і він залишився живим та зміг допомогти врятуватися й іншим Захисникам.

Наступного разу, коли хрестик впав з його шиї, знову сталася біда. Підлі загарбники з усіх боків оточили наших Героїв і знову, найдивовижнішим чином, в найостанніший момент хрестик, який впав з його шиї, — знайшовся сам. Хрестик лежав і чекав на нього прямісінько на нашій землі.

Наш Герой знову подякував Господу та коханій, вдягнув хрестик-оберіг і продовжив захищати неньку. Кілька років тому хрестик розпався надвоє — адже був геть стареньким. Хочете знати, з чого він зроблений? Дві частинки пластмаси та шнурочок. Тож не дивно, що з часом він почав розсипатися на частинки. Проте це не зупинило нашого Героя, він знову ж таки, дивом втретє, знайшов обидві частинки і обмотав їх ниткою.

Тож якщо хтось колись спитає, чи є той хрестик в нашого Героя і досі, наш Герой мовчки торкнеться до своїх грудей, адже там, біля самого серця, всі вісімнадцять років — оберіг, який береже його від усього і всіх!

Автор: Інга Квітка.