Глава 3 Викрадення

Музика лунала звідусіль весела жива. Довгий ряд яток з їжею напоями і дрібничками тисячі туристів, й гучні феєрверки. Гел вже десь купив гаряче вино у паперових стаканчиках, тицьнув у руки друзям і підсунув свій стаканчик під рожевий носик Пеггі.
- Котам не можна, - спробувала зупинити його Елайна.
— Пеггі не кіт, він розумний індивід. Його оганізм із кремнію і металу перетравлює усе, — пояснив Гел. Пеггі замуркотів мружачи жовті очі,Гел відсьобнув теплий напій й собі замружився.
— Треба знайти якусь цікаву їжу, — усміхнулася Елайна й зробила ковток вина.
— Може ресторанчик, тут вони усю ніч працюватимуть, — запропонував Гел, — Я це прочитав у голові продавців у ятках. Смішно тут усі п'яні, навіть Крампуси.
Чорти скакали міх ятками з барабанами, Марк хотів побачити цей моторошний парад але зараз вони йому не подобалися. Та тут один з чортів підскочив до ятки з глінтвейном і зняв важку рогату голову, над мохнатим тілом стирчала голова білявого хлопця червоний від швидких рухів усміхнений.
— Я ще хочу пройтися, — Елайну захопило це місто, — таке дивовижне незнайоме, і люди тут такі усміхнені. Земля дивує. 
— Йдемо трішки пройдемося, — погодився на пропозицію Гел.
— У тебе є місцеві гроші? - запитав Марк, —  Чи знову діамантами платиш.
— Я створив пару папірців, у них якісь навіть номери є, як справжні, — Гел витягнув декілька стоеврових папірців.
— Взагалі це злочин, — засміявся Марк, — треба швидко розтринькати.
Пеггі зіскочив з плеча Гела й підійшов до ятки де смажили м'ясо на грилі й завертали його у булки. Сів чемно й немигаючи дивився на продавця, той вже кинув дивовижному котові шматок гарного м'яска.
— Пеггі поганого не порадить, — мовив Гел.
Знову зарядили феєрверки, й за ними барабани.
Певне гуляли вони до першої, танцювали на площі, смакували вина й наїдки, втомилися вирішили засісти ще на трішки у ресторанчику де поменшало відвідувачів бо сімейні пари з дітьми почали повертатися додому.
Назустріч знову перли крампуси вже наче навала, наче загарбники.
Їм усі кричали вітання і жарти, та чи то вони були втомлені. Чи це були дійсно представники безодні вони вклинилися у натовп туристів серед яких були й Марк з Елайною. Відштовхнули Гела, сп'янілий дракон притиснув до себе кота, почав шукати у натовпі руду голову Марка. Ця хода крампусів була така тиха й така незвична для святкової ночі. 
Коли вони посунули до вузеньких бічних вулиць міста люди на площі зітхнули з полегшанням. Гел знайшов Елайну на іншій стороні вузької вулиці, її запхали у сувенірний магазинчик, господиня магазину лаяла подурілих перебраних.
Марка ніде не було. Наче зник, розпитували перехожих але ніхто не бачив, ще якісь п'яні німці шукали свого зниклого друга, їм порадили пройтися по ресторанчиках може десь загубили. Знову залунав феєрверк. Гел здригнувся.
Він попросив Елайну зачекати на нього разом з Пеггі а сам побіг по сліду Маркового біополя. Й тоді відчув залишки телепортації наче з пилу й снігу. Й побачив початок і кінець пункт призначення.
Космічний катер прибув швидко. Гелл привів Елайну за місто де на них чекав транспорт.
— Добре полетиш зі мною, але пообіцяй що з катеру не вийдеш, Пеггі буде з тобою.
— А що нам робити?
Елайна дивилася на нього очима повними сліз і тривоги. Вона звикла, що в цьому світі найгірше, що з тобою може статися це п'яна ватага підлітків і приставання дядька Василя. Але щоб ось так зникла людина. Та ще й не зовсім людина , а її Марк який не був звичайним чоловіком це вже було занадто. 
Гел обережно обійняв її за плечі і підштовхнув до катеру. 
— Не хвилюйся. Ми знайдемо Марка. Певен з ним все буде добре. 
Жінка невпевнено зайшла до катеру. Пеґґі стрибнув за нею. Гел поспішив за ними показав їм на каюту зліва з великим зручним диваном. Сам швиденько зайшов до рубки: 
— Хелле зліт.
Катер зачинив люк й мяко піднявся у повітря.
Елайна не пішла до каюти зайшла до рубки. Пеггі стрибнув на чорну кульку й розгорнув для гості крісло.
Голос у повітрі прозвучав:
— Вітаю госте я Хелл.
— Елайна,— назвала вона сідаючи у крісло таке зручне що відчула втому дня й закортіло згорнутися калачиком поплакати й заснути наче у обіймах Марка. 
Пеггі стрибнув їй на коліна. Від миті коли Марк щез, кіт не відходив від неї.
Гел набираючи координати пункту призначення телепорту бубонів собі під ніс: 
“ Ну і, що ж тепер робити? Хто міг вкрасти горе дракона? І головне як?”
Катер піднявся у космос. Елайна ледь стримала дихання коли вони прошли крізь щось схоже на воду але те що було атмосферою землі, коли катер почав відлітати подивилася на монітори які ще якусь мить показували землю й здивовано закліпала очима:
—  Вона така маленька…