Глава 7 Покарання

Андрій

Коли я побачив, яке покарання у СБУшників, я ледь не заржав, але коли звернув увагу як пихтять хлопці від натуги, зрозумів, що покарання досить важке. А це ідея, і можна свої теж так карати. Ти диви, а діє.

Дракон з Графом косо на мене поглядали і по-ходу здогадувались, що в мене на умі.

• Блонда, а це цікава ідея з приводу покарань. Дракон, Граф, ви знаєте, що робити. - Хлопці зі стогоном приступили до покарання. Потрібно собі в групі запровадити такі покарання. Он як діють.
• Ти собі не уявляєш, як вони потім тебе будуть проклинати за це покарання. - відповіла мені дівчина, усміхаючись.
• Нічого, хай працюють. Як закінчать, потрібно переходити до обговорення операції. Почнемо з помічників головного. Перший на черзі Хоменко. У вас є ідеї де він буває і що робить.
• Я тобі вже казала. Список дамо Бабці Лесі, вона за два дні нариє повне досьє серед своїх міньйонів. За Хоменко я їй вже сказала. Доречі, хлопчики, вам від неї великий привіт. 

З цими словами вона поставила велику торбу з пиріжками на яку налетіли всі дві команди. А я почав оглядатись, щоб зрозуміти де ми знаходились.

Це велика кімната з низькими потолками, обкладена цеглою. Вдоль всіх стін стояли повні сталежи різного знаряддя. Чого там тільки не було: зброя, броніки, вибухівка, телефони, дрони і різне інше обладнання. Навіть якійсь ампули. Да уж. Досить серйозний сховок собі підготували наші колеги з СБУ. Без їхньої підтримки у нас була б досить важка операція. 

В кімнаті було ще дві двері, окрім тієї в яку ми зайшли, дивани і посередині великий стіл з комфортними різномасними кріслами. На столі було три компа за якими сиділи хлопці. Один з них зайняв наш айтівець Кокос, він хлопець розумний і не раз нас рятував, приєднуючись до камер відеоспостереження.

• Кокос, є якісь новини?
• Ні шеф. Хоменко хорошо ховається, постійно з охороною, так просто до нього не підійти.  Людні місця мало відвідує, часто буває в одному й тому ж клубі. Родину вивіз в Емірати, часто до них літає. Розвід даних на нього малувато.
• Рий. Є два дні. Подивимось, хто швидше впорається. - недбало кинув я і подивився в очі нашої красуні. А вона зщулила очі і глянула на мене.
• Ти скоро договоришся, багато патякаєш не по ділу, Плавець. Ми з тобою ще поговоримо на цю тему вдома, чоловік мій. - останнє вона виплюнула а в мене волосся дибки встало на потилиці від цього.
• Люба дружино, в нас також налаштована своя агентурна сітка, але тобі про неї знати не треба.
• Ми працюємо разом і це спільна операція, так що вимикай режим мачо і починай ділитись. Я своїх в поле не випущу без повної інформації. Альо, це наша безпека і від цього залежить успіх нашої операції. - Обурилась Блонда.
• Ось завтра і поділимось. Де моїх хлопців розмістили?
• Де де. Тута - з посмішкою вказала на одні з зачинених дверей. Я пройшов до сусідньої кімнати і отетерів. Велика кімната з комфортабельними ліжками. Всього ліжок було п’ятнадцять, біля кожного стояла тумба, в дальньому кінці стояла велика шафа з безліч дверцят як в американських серіалах про школи, де діти зберігали свої речі в шафках. Далі були ще одні двері, напевно вбиральня. Коротше, все-таки вони добре влаштувались.
• Так, Варвар відпочиваємо, чекаємо новини від баби Лесі і вперед за Хоменко.

Я все частіше почав ловити себе на думці, що спостерігаю за Марію, за тим як вона рухається, як посміхається. Зелені очі приковували свою увагу. Наче в відьми. Хоча вона може і бути нею. Нереальна жінка. А коли вона нагнулась над столом, щось пояснюючи своїм хлопцям, я думав не витримаю. Її підкачана дупця це щось неймовірна. Навіть в цих безрозмірних спортивках видно, яка вона гаряча. Вона все більше і більше привертає мою увагу і займає всі думки. А цього не можна. Розвідник я чи підліток?

Через двадцять хвилин ми з Марією почали збиратись додому, тому що потрібно було туди потрапити до настання комендантської години, а то проблеми виникнуть, а увагу орків привертати не хотілось би.

Ми розпрощались з командою і вийшли з бункера, по іншому і не міг це назвати, двинули до дому. Вийшли через той самий підвал і піднялись до квартири. 

Квартира двокімнатна, вхідні двері були оббиті шкірою вбитого дермантина як при совку, і натякали, що в квартирі хтось живе ну дуже простий. Але сама квартира була досить простора і облаштована по останньому слову техніки, причому не тільки побутової. Мені виділили місце на дивані в вітальні а Блонда зайняла хозяйську кімнату. 

Поки я лаштував собі спальне місце Марічка шмигнула до ванної. Через дві хвилини після того як вона пішла митись я почув несамовити визг. Кинувши все, побіг до неї, вибив двері і завис. Ця Афродита білокура стояла в чому мати народила і намагалась закрити кран і у неї ніфіга не виходило. Яка ж вона вродлива. Підліткова угловатість повністю знакла, а на її заміну прийшла врода справжньої жінки, прекрасної, несамовитої, пристрасної. 

• Ендюі, блін, - вигукнула вона не соромлячись своєї наготи,- перекрий вхід води до квартири в туалеті, бо тут зміщувач полетіл. - А я ніби не розумів що вона мені казала, все дивився на неї. Тоді вона взяла рушник, обкрутили навкруги себе і вийшла з ванни, а я відмер. - Все самій треба робити. 
• Ну чого самій, - відмер я, - я можу спинку тобі потерти. - А перед очами все стояло це ідеальне тіло. - Потерти?
• Іди до дупи, остряк. Ти доречі сьогодні теж без душа, якщо що. У хлопців повинен бути запасний, але сьогодні вже пізно виходити. Все я спати завтра зранку на десяту до Лесі Володимирівни, вона буде чекати вже з інфою і можна починати розробку операції.
• Добре тоді добраніч, - але я залишився без відповіді бо почув тільки як хлопнули двері хозяйської кімнати.